Русский
Русский
English
Статистика
Реклама

Инф., другое

Советы туристам

11.09.2015 12:40:54 | Автор: Milenkaya

        Самый надежный поварской инструмент в походе — половник из нержавейки

. Алюминиевый лучше и не берите: подведет не­пременно.

Сломается в самый ответственный момент, когда ароматная рассыпчатая каша в котелке будет сама проситься в тарелки.

        Пищу удобнее всего разме­шивать деревянной лопаточкой.

Приготовьте ее заранее: длина — 8 см, ширина— 4, толщина — 1 см. Ручка длинная, 55 см.

Сде­лав на конце ручки круговую врезку, укрепите на ней крючок из стальной проволоки: лопаточ­ку можно будет повесить на лю­бой сук.

Она хорошо моется, лег­ко сушится. Аккуратная хозяйка заранее сошьет из обрезков ткани футляр.

При переходе ее можно уложить вместе с треножником для котелка.

Одним словом, вещь стоящая.

Если вы сделаете три лопаточки (для разных блюд) — не прогадаете. Послужат они вам не в одном походе.

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Любимица садоводов

08.09.2015 14:32:03 | Автор: Milenkaya

      С каждым годом растет попу­лярность ремонтантной зе­мляники. Плодоносит она беспрерывно с первой половины июня и до сильных заморозков.

      Ее ягоды очень полезны: очища­ют организм от вредных, веществ, повышают сопротивляемость мно­гим болезням: например, малокро­вию, заболеванию сердца и почек, диабету. Отвар из корневищ и ли­стьев ремонтантной земляники применяют при песке и камнях з почках, слабом мочевом пузыре, три воспалении бронхиальных путей. Одну чайную ложку высушен­ной зеленой части разведите стака­ном кипятка, а 1 чайную ложку кор­невищ— 1 литром, выдержите 15—30 минут и принимайте.

     Свежие ягоды ремонтантной зе­мляники хороши и как маски для лица.

     Землянику лучше всего размно­жать семенами, в закрытых ящи­ках. Семена вдавите в увлажнен­ную почву, закройте ящик стеклом или пленкой и поставьте в теплое место. Первые всходы появятся через 2—3 недели.

     На постоянное место рассаду высаживают в мае на расстоянии 30 см друг от друга. Через три с по­ловиной месяца уже созревают первые ягоды.

     Чтобы урожай был обильным, а ягоды крупными, сочными и слад­кими, место в саду выберите сол­нечное, а если рассада в помещении — разместите ее ближе к осветительным приборам.

     Почва должна быть влажная.

     Ягоды ремонтантной земляники можно собирать только раз в неделю, что особенно удобно любителям-садоводам, которые могут ухаживать за своими участками только по выходным.

     Аккуратные, ярко-зеленые кустики с белыми цветочками и красными ягодами выглядят очень красиво, в саду их можно высадит! вдоль клумб или дорожек или среди других растений.

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Секреты прекрасного сада

08.09.2015 14:22:43 | Автор: Milenkaya

    Думаю, садоводы-любители слышали об уплотненной посадке и растениях-уплот­нителях.

    Например, яблоня требует боль­шой площади питания. Но на этой земле можно вырастить то, что не только не снизит, а, наоборот, по­высит ее урожайность,— горох, бобы, фасоль. Растения-азотфиксаторы обогатят почву азотом из воздуха. Не помешает ей соседство овощей с неглубокой корневой си­стемой: редиса, салата, лука на перо, укропа, некоторых пряных культур, тыквы, огурцов и даже по­мидоров, подкормка которых прине­сет дополнительную пользу ябло­не, а еще — помидоры защитят ее от злостного вредителя — медяни­цы. Овощи будут расти лучше на слое плодородной земли в 10—15 см. Некоторые возразят: под яблоней нет солнца. Но у хорошего садовода крона всегда разрежена, осветле­на, и таким образом каждому расте­нию обеспечен доступ к солнцу, хо­роший воздушный дренаж.умаю, садоводы-любители слышали об уплотненной посадке и растениях-уплот­нителях.

    А планировка сада целиком зави­сит от увлечений его хозяина. Необязательно размещать деревья и кустарники строгими прямыми рядами. Их можно смещать в ря­дах, сажать в шахматном порядке, формировать из них плоские садо­вые стенки — все варианты хороши, если не угнетают растения, не ме­шают освещенности и проветриваемости.

   В этом отношении очень удобна карликовая яблоня. В посадке она не затеняет себя и своих соседей, тоже. Лучше всего эта яблоня при­живается на почвах с близкой грун­товой водой, так как у нее поверх­ностная корневая система. Все эти плюсы дополняются значительным минусом — «карлики» не любят уп­лотнителей. Один раз в 3—4 года в почву нужно вно­сить перегнивший навоз или компо­стный перегной.

   Попробуйте защищать растения от вредителей и болезней, пользу­ясь безвредными настоями хвои, календулы, одуванчика, чеснока, горчицы и т.д. Для уплотненного сада это лучший способ обработки.

   Чтобы лучше объяснить суть уп­лотненной посадки, ее возможно­сти, расскажу о моем собственном участке, где я практикую в этой области уже много лет. С четырех соток земли (400 м2) я всегда полу­чаю хороший урожай. Что же у меня растет? 25 яблонь, в основном карликовых, и 3 высокорослых. Из кустарников — 10 вишен, в ос­новном войлочных, песчаных, 12 штук жимолости, 20 кустов сморо­дины, 5— крыжовника, 15 облепих (десяти сортов). Но и это не все. В этом перечне 8 лиан актинидии, 6 лиан лимонника, сливы, лещина, малина, гуми, клюква, голубика ка­надская, разных сортов земляни­ка. Сюда 'добавьте овощи, в том числе и редкие: артишоки, лагенарии, декоративные тыквы, физалисы, чуфу и др. Я высаживаю также пряные и лекарственные растения: аралию, элеутерококк и многое дру­гое.

   Цель уплотненной посадки не в том, чтобы теснее посадить на участке растения, а в том, чтобы с меньшей площади получить боль­ший урожай. И тут немало своих хитростей и секретов. Обыкновен­ные огурцы, например, могут не только пополнить овощной стол, но и послужить украшением сада, ведь они — те же самые лианы. Поста­вив опоры, я выращиваю огурцы на вертикальных грядках, каждая из которых способна уместить до 50 растений. Они «лезут» вверх с по­мощью своих «усов». Смотреть на такую грядку— одно удоволь­ствие.

   Лиановидные растения (актини­дия, лимонник, диоскория, брио­ния, лагенария, вьющиеся тык высокая пищевая фасоль и /я обогащают интерьер сада, почти занимают места, хорошо сочетаются с более низкорослыми культурами.

   Но разве можно представить caд без декоративных кустарники и цветов? Им я отдаю в саду сам» лучшие места, чтобы потом любоваться и радоваться до глубокой осени. У меня на участке есть дан основные дорожки, а для полива прополки, словом, для ухода за растениями, имеются проходи и борозды или тропинки. Сорной траве расти негде, для нее в саду не остается места совсем

   Думаю, у многих уже возник во­прос: где достать посадочный мате­риал? На собственном опыте я убе­дилась, что купленные, с трудом приобретенные растения оказыва­лись негодными или посредствен­ными. И я стала выращивать их из семян и путем отбора улучшала их форму. Иногда от семенного рас­щепления получаются хорошие растения, даже превосходящие ма­теринские исходные. Сделав не­сколько прививок сортовыми черен­ками на одной яблоне, можно полу­чить целую яблочную коллекцию. То же самое можно сделать с сире­нью, множеством других культур. Одним словом, своими руками тво­рить «чудеса». А разве это не сча­стье?

 

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Правила этикета: понятно и просто

31.08.2015 14:05:05 | Автор: Milenkaya

      Эти правила определяют формы взаимодействия людей в самых различных житейских ситуациях— на работе и дома, в театре и за обеденным столом. С XVII столетия они именуются этикетом. Понятие «этикет», появившееся во Франции при дворе короля Людовика XIV, прижилось впоследствии во многих странах мира.

      Изобрели правила этикета, однако. не монархи или их придворные. Сами потребности людей во взаимном общении заставляли их устанавливать удобные для всех правила поведения в обществе.

      По выражению американского писателя середины прошлого века Г. Д. Торо, этикет «не дает нам вступить в бой». Иными словами, делает нас по отношению друг к другу приветливее, мягче, доброжелательнее.

      Этикет, кроме того, помогает общаться людям разных, народов и государств. Если язык и культурные традиции у них разные, то основные нормы общения одинаковы. Этикет тем самым становится одним из средств сближения наций.

      Даже самый добротный дом не простоит долго на зыбком фундаменте. Подобно тому, этикет будет служить благородным целям сближения людей, лишь опираясь на крепкий фундамент. У этикета этот фундамент имеет как бы три слоя.

     Первый— нравственный. Это — уважение, доверие к людям, доброта, отзывчивость, милосердие.

    Уступим мы место кому-то с тяжелой сумкой в руках в транспорте — проявим доброту. Предложим место человеку преклонных лет, женщине с маленьким ребенком — проявим, пусть и в микро масштабах, милосердие. Рассадим по правилам этикета гостей за столом — окажем внимание и уважение старшим и пожилым людям.

    Второй слой фундамента этикета— эстетический, то есть вкус, чувство меры и красоты в манерах поведения, в одежде, в разговоре, в приеме гостей и в сервировке стола— словом, во всем, с чем мы «выходим» в общество.

    И, наконец, третий слой — исторический. Здесь уместно вспомнить слова А, С. Пушкина: «Уважение к минувшему—вот черта, отличающая образованность от дикости». Это высказывание характеризует наше уважительное отношение к традициям общения, гостеприимства. пришедшим к нам из далекого прошлого.

    200—300 лет тому назад отдельные нормы поведения в европейских странах приравнивались к законам. Не соблюдавшие их граждан не наказывались. В России Петр І в изданных при его участии «Показаниях к житейскому обхождению указывал: «Никто не имеет (права повеся голову и потупя глаза по улице ходить или на людей косо взглядывать».

    А великий чешский педагог  Я. А. Коменский написал в 1653І году правила поведения для учеников своей многонациональной школы— правила, ставшие фактически руководством по этикету для учителей и учащихся многих стран] на целые столетия.

    А с начала нашего века в Англии, США и ряде других стран издаются  и многократно переиздаются весьма объемные справочники и даже энциклопедии этикета, в которых можно найти рекомендации по поведению буквально на все случаи жизни.

   Новые задачи, которые решаются сейчас советским народом, требуют создания благоприятного психологического климата в обществе. А для этого мы должны быть великодушнее, добрее, терпимее друг к другу.

   Если мы вежливы, то и дела у нас спорятся, и дома жизнь налаживается, и бытовые проблемы решаются куда менее болезненно.

  

Подробнее..
Категории: Инф., другое

В мире животных: куропатка

25.08.2015 15:10:01 | Автор: Milenkaya

      СЕРАЯ КУРОПАТКА. Длина ее тела около 30 см, вес около 400 г. Хвост короткий. Оперение верха, боков тела и груди серовато-бурое, на верхней стороне тела поперечные черные полоски, на боках рыжие поперечные пятна. Живот у серой куропатки белый, в передней его части расположено подковообразное пятно коричневато-рыжего цвета. Самка отличается от самца несколько более тусклой окраской оперения, меньшей величиной, иногда у самок полностью отсутствует пятно на животе.

     Серая куропатка ведет исключительно наземный образ жизнй. Она быстро бегает, взлетает неохотно, с шумом, летит невысоко над землей, перед посадкой обычно переходит на планирование. Крик самца куропатки громкий, отрывистый, дребезжащий; крик самки звонкий, многократно повторяемый.

     Серые куропатки оседлы, иногда' предпринимают лишь небольшие кочевки, зимой они держатся стаями, летом — парами и выводками. Обитают птицы по полям, огородам, лесным опушкам и полянам, преимущественно среди зарослей трав и кустарников. На пары разбиваются в марте —• апреле. Кладка происходит в апреле—-мае, она состоит из 15—20 (иногда до 24) одноцветных буроватых яиц. Гнездо серой куропатки представляет собой неглубокую ямку, выстланную растительной ветошью. Устраивает она его среди густой травы, хлебов, под укрытием куста или кочки. Насиживают (24—25 дней) и водят птенцов и самка, и самец. Пуховые птенцы сверху темно-бурые со светлыми и темными крапинами и двумя неясными продольными черноватыми полосками на спине, снизу птенцы желтоватые. Птенцы кормятся насекомыми и их личинками, червяками, зелеными частями растений. Корм взрослых составляют семена, клубеньки, корни, побеги трав, мелкие беспозвоночные животные. Уничтожая вредную черепашку, куколок ильмового ногохвоста, бурополосного шелкопряда, сосновую совку, перисто- усую хохлатку и других вредителей поля и леса, птицы приносят ощутимую пользу. Однако мнение об истреблении серой куропаткой колорадского жука подтверждения не нашло.

     Линька у взрослых птиц происходит во второй половине лета и ранней весной.

     Серая куропатка широко распространена в европейской части СССР, на Кавказе, в Казахстане, юге Западной и Средней Сибири. Более много­численна она в южных районах. Численность птиц сильно колеблется по годам; в последние десятйлетия практически повсеместно она сократилась. Во многих областях серая куропатка играет важную роль как объект спортивной охоты (в прошлом был развит также ее промысел).

     ДАУРСКАЯ (БОРОДАТАЯ) КУРОПАТКА. Внешне, повадками и образом жизни даурская куропатка похожа на серую куропатку и отличается от нее черным цветом подковообразного пятна на животе, а также наличием на зобе и груди рыжеватых перьев.  В ряде районов этот вид —. важный объект охоты. Значительна роль ее как истребителя семян сорных растений.

 

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Рецепты кухни охотников

21.08.2015 12:17:04 | Автор: Milenkaya

                                         Тетерка, рябчик, куропатка по-охотничьи

Дичь 1 шт.,

майонез 100 г,

жир 50 г,

лук репчатый 160 г,

томат- пюре 50 г,

горчица 10 г,

чеснок 20 г,

сметана 100 г,

вода 1 л,

уксус 10 г,

лавровый лист 2 шт.,

перец горошком 6 шт.,

соль.

перец молотый по вкусу.

      Дичь обрабатывают и погружают в маринад на 5—6 ч, а затем разрубают на порционные куски, солят, перчат, каждый кусочек обмазывают майонезом или сметаной с горчицей и обжаривают с репчатым луком на разогретой с жиром сковороде, добавляют томат-пюре, немного горчицы и вновь хорошо прожаривают.

      Обжаренную дичь в кастрюле заливают бульоном, добавля­ют рубленый чеснок и сметану, доводят до готовности. Подают к столу со сложным гарниром с маринованными фруктами.

                                              Рябчик, куропатка, тетерев жареные

Дичь 1 шт.,

масло сливочное 50 г,

картофель 300 г,

соль по вкусу.

     Подготовленного рябчика, куропатку или тетерева солят, кладут в кастрюлю с разогретым маслом и обжаривают со всех сторон до образования румяной корочки. Потом тушку перевертывают на спинку и ставят в духовой шкаф, на 15—25 мин (тетерев жарится 35—40 мин). Во время жарения тушку поливают с ложки образовавшимся жиром. Готовую птицу вынимают из кастрюли и разрубают вдоль на две части (тетерева разрубают на 4—6 частей). На гарнир подают жареный картофель.

                                                    Рябчик, жаренный с брусникой

Рябчик 1 шт.,

брусника 150 г,

масло сливочное 20 г,

сметана 200 г,

сахар 15 г,

соль по вкусу.

    Подготовленную тушку наполняют моченой или свежей брусникой, кладут внутрь сливочное масло и сахар, солят. Можно обойтись и без начинки. Обмазав тушку сметаной, обжаривают ее в сильно разогретой жаровне до образования румяной корочки. Затем добавляют в жаровню сметану и жарят рябчика на слабом огне 15—20 мин.

                                                                   Заливное из рябчика

Рябчик 1 шт.,

сливки 200 г,

желатин 20 г,

мускатный орех и соль по вкусу.

   Подготовленную тушку рябчика варят около 1—1,5 ч, отделяют мясо от костей и удаляют кожу. Мясо пропускают через мясорубку и протирают через сито. Желатин растворя­ют в бульоне или горячей воде. Заливают раствором желатина фарш, добавляют сливки, соль и толченый мускатный орех. Массу перекладывают в металлические формочки и ставят в холодильник (но не в морозильную камеру).

   Перед подачей погружают формочки с приготовленным блюдом на несколько секунд в горячую воду, затем переворачивают их на тарелки и снимают.

                                                         Бекасы и дупеля жареные

Дупель или бекас 1 шт.,

сало свиное 50 г,

соль по вкусу.

   Эту дичь рекомендуется готовить непотрошеной. Птицу ощипывают, но не опаливают — оставшиеся перья и пух очищают куском сала, завернутым в холщовую ткань. Голову не удаляют, а подвертывают под крыло. Тушки обертывают тонкими ломтиками сала и обматывают толстыми нитками. Вместо сала можно обильно смазать тушки сливочным маслом и обернуть смородиновым листом. Жарят в массивной жаровне в большом количестве свиного сала (или сливочного масла). В разогретую жаровню тушки кладут сначала на спинку. Дело в том, что дробь, которая поразила птицу, может разбить желчный пузырь. Поэтому лучше, если сок, образо­вавшийся при жарении, стечет на менее мясистую спинку. Жарятся бекасы и дупеля не более 12—15 мин. Внутренности птицы спекаются в компактный комочек и легко удаляются из готовой тушки.

   Этим способом можно приготовить и вальдшнепов.

 

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Кухня охотника: полезные советы

21.08.2015 12:02:00 | Автор: Milenkaya

        Ощипывать птицу начинают с шейки, выдергивают сразу несколько перьев в направлении, обратном их росту.

        Чтобы легче удалить пеньки из птицы, надо подержать ее немного на холоде.

        Жирную птицу не следует долго мыть горячей водой, иначе теряется вкус.

        Птицу потрошат осторожно, стараясь не раздавить желчный пузырь. Если пузырь прорвется и на мясе появятся желтые пятна, тщательно промывают холодной водой это место и натирают солью. В противном случае вареное мясо будет иметь горький вкус.

        Чтобы жир не разбрызгивался, на сковороду посыпают немного СОЛИ.

        Перед жарением птицу с нежным белым мясом начиняют приправами не очень сильно, чтобы сохранить аромат мяса.

        Пернатых с темным, более волокнистым мясом начиняют приправами сильнее, чтобы уменьшить характерный запах мяса.

        Изделия из мяса птицы обваливают в сухарях или муке непосредственно перед жарением, чтобы панировка не отмокла и не ухудшились внешний вид и вкус готового изделия.

        Чтобы тушка птицы при жарении хорошо подрумянилась, ее перед этим обсушивают полотенцем.

        Чтобы предохранить кожу жирного гуся от пригорання, ее перед жарением смачивают холодной водой.

        Мясо птицы рекомендуется жарить на растительном масле.

        При поджаривании мяса молодых птиц точно выдерживают время, так как сравнительно влажное мясо быстро высыхает, становится жестким и безвкусным.

        Не следует жарить одновременно разных пернатых, так как время обработки их различно. Кроме того, они отличаются и по вкусу.

        Зажаренную целиком птицу перед подачей выдерживают '15—20 мин, тогда она легче нарезается, мясо меньше крошится.

         Перед жарением птицу вначале натирают солью, а затем равномерно смазывают жиром (топленым маслом, комбижи­ром). Если же делать наоборот, птица подрумянится неравно­мерно и внешний вид ее будет некрасивым.

         Птица будет сочнее, если перед жарением ее нашпиговать кисочками шпика.

 

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Совет пышным красоткам

14.08.2015 13:45:41 | Автор: Milenkaya

         Правильно подобранная одежда может скрыть некоторые недостатки вашей фигуры — широ­кие бедра, большую грудь, не очень  тонкую талию. Существует несколь­ко секретов, которые помогут вам выглядеть стройнее и даже без диеты. Не верите? Попробуйте и убедитесь сами.

         Длина. Блузки и жакеты не должны быть короткими, лучше всего, если они доходят до бедер и прикрывают «проблемные» части тела. То же можно сказать и о дли­не юбки, которая не должна закан­чиваться около широкой части икры, а лучше всего прикрывать ее.

        Вырез в виде «V». Такие вырезы удлиняют шею, и фигура в целом выглядит стройнее, несмотря на широкие бедра или большую грудь. Рекомендуем оказывать предпочте­ние тканям в полоску, которые оп­тически удлиняют фигуру и тем са­мым делают ее стройнее. На шею повесьте длинную цепочку или бусы.

        Ниспадающие (мягкие) ткани. Они, легко очерчивая фигуру, скользя и облегая ее при движени­ях, способствуют впечатлению стройности. Легкие, ниспадающие ткани— идеальный материал для полных женщин,

        Черный цвет— цвет стройно­сти. Но это не значит, что вы долж­ны одеваться исключительно в чер­ное. Черные брюки, юбку или жакет можете сочетать с другого цвета сумочкой, шарфиком и т. д. Это правило применимо и к иным цве­там, например, темно-зеленому, темно-синему, сиреневому, темно- серому или шоколадному. Здесь много простора для фантазии. Кро­ме того, очень модна, например, комбинация зеленого с фиолетовым цветом.

        Лучше на номер больше. Если, покупая платье или блузку, вы ко­леблетесь при выборе размера, лучше возьмите больший размер. Свободно сидящая вещь смотрится на полной фигуре гораздо лучше, чем облегающая и позволяющая разглядеть каждый килограмм ва­шего веса. Легкий широкий покрой немного прикроет бедра и грудь. Из­бегайте облегающих жакетов с уз­кими рукавами, которые обтягива­ют не только руки, но и грудь.

        Подплечники— первые помощ­ники при маскировке лишних кило­граммов. Возникает оптический эффект, при котором подчеркива­ются и увеличиваются плечи, а бе­дра как бы уменьшаются. Окажите предпочтение трикотажу, который лучше формирует линию плеч.

        Туфли, чулки. Если у вас круп­ные икры, то самыми подходящими туфлями окажутся для вас лодоч­ки, которые зрительно удлиняют ногу. Вдобавок более высокий ка­блук не только делает красивой по­ходку, но и прибавляет несколько сантиметров, что важно для жен­щин маленького роста. Для полных ног очень подойдут темные чулки. Не носите гольфы — на полной ноге они выглядят некрасиво.

         Подчеркнуть фигуру? Модный сегодня силуэт подчеркивает фигуру, и одежда не так естественна и непринужденна, как была не­сколько лет назад. Но не отчаивай­тесь. Если у вас красивые ноги и ко­лени, можете носить юбки и покоро­че, но обратите внимание на юбку — она должна быть широкой, но пропорционально сочетаться с остальной одеждой, например, широким блайзером или длинным пуловером с подчеркнутой линией плеч. Если у вас тонкая талия, мо­жете носить широкие пояса с блуз­кой навыпуск, подшив подплечники.

         От чего отказаться? От узкой, обтягивающей одежды, коротких брюк, зрительно укорачивающих ногу. Светлых или ажурных чулок. Слишком коротких юбок и платьев, Широких юбок в сборку. Широких поясов, если у вас широкая талия и круглые бедра. Тяжелых туфель и коротких носочков,

 

Подробнее..
Категории: Инф., другое

А у вас ухоженные руки?

06.08.2015 14:02:29 | Автор: Milenkaya

       Знаете ли вы, что, согласно морфопсихологии, которая изучает характер и реакции человека в зависимости от его фи­зических качеств, руки также име­ют свое точно определенное значе4 ниє?

       Руки с сухими теплыми «квадрат­ными» кистями, короткими пальца­ми говорят о решительной натуре, активной и до известной степени властолюбивой, но при этом поло­жительной и объективной. Широ­кая, холодная и слегка влажная рука говорит о терпеливом и урав­новешенном характере, но и об определенном равнодушии и пас­сивности. Твердая, теплая, шестиу­гольная кисть — признак страстной и великодушной натуры, но при этом импульсивной и переменчивой.

       Хироманты могут много расска­зать о характере человека по от­дельным деталям руки, а некото­рые специалисты по ногтям на ру­ках могут поставить диагноз болез­ни.

       Но сегодня мы будем говорить об уходе за руками.

       Чтобы иметь хорошо ухоженные руки, недостаточно их регулярно смазывать кремом. Вот несколько маленьких тайн, которые, должна знать каждая женщина, чтобы отда­лить появление примет времени на руках.

       Каждый раз после мытья рук зай­мемся самомассажем. После нане­сения крема начнем массажировать внешнюю часть руки от пальцев к кисти. Пальцы массажируются по отдельности, от кончиков к кисти круговыми движениями, потом мас­сажируется кисть такими же движе­ниями. Этим поддерживается эла­стичность и подвижность суставов, а кожный покров получает допол­нительные питательные вещества.

       На ночь полезно смазать руки пи­тательным кремом, но, если таково­го нет, можно воспользоваться ста­ринным рецептом: руки обильно смазываются растительным мас­лом, а потом надеваются теплые хлопчатобумажные рукавицы.

      Ежедневная забота о руках от­нюдь не излишество. Так считают многие врачи. Кожа на руках боль­ше всего подвержена контактам с различными веществами, воздей­ствие которых усиливается, если на коже есть микротрещины. Даже пыль, в которой содержится множе­ство микроорганизмов, может выз­вать экземы и аллергии. Поэтому при выполнении домашней работы хорошо использовать' защитный крем или защитные перчатки. По окончании работы руки следует хо­рошо вымыть, подсушить и смазать питательным кремом.

      Чтобы кожа рук была белой и мягкой,' каждый вечер делайте массаж смесью глицерина с равным количеством крахмала.

      Если руки красные, то следует проверить артериальное давление. Помогают ежедневные бани для рук в слегка подсоленной воде. Потом их следует смазать лимонным кре­мом или другим, богатым витами­ном А.

     На руках часто появляются тре­щины. Кроме питательных масок для рук необходимо ввести в пита­ние продукты, богатые витамином А (сладкий перец, капусту, масло, молоко, рыбу) и витамином Е (горох, петрушку).

     Запах лука или чеснока можно устранить, если потереть руки не­большим количеством кофе. Запах хлорной извести исчезнет, если протереть руки платком, смочен­ным уксусом.

 

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Эти чудесные маски для лица

06.08.2015 13:54:11 | Автор: Milenkaya

      Маски для сухой кожи

       Измельченные листья свежей ка­пусты отварите в молоке до состоя­ния кашицы. Наносится на лицо и шею на 20 минут.

       Листя кочанного салата мелко режут, растирают и смешивают с растительным маслом и ложечкой лимонного сока.

       Вырежьте тонкие длинные поло­ски из сырых кабачков, покройте ими лицо и шею. Через 20 минут снимите полоски и вымойте лицо некипяченым молоком или смягчен­ной водой. Рекомендуется не толь­ко при сухой, но и при загрубелой коже для предупреждения морщин.

       В чайной чашке свежего некипя­ченого молока подержите полчаса несколько ломтиков огурца, отцеди­те молоко и употребляйте его для протирания сухой кожи.

       Взять несколько капустных ли­стьев, ошпарить небольшим количе­ством кипятка, чтобы стали мягки­ми. Вынув листья из воды, смочить их растительным маслом и покрыть ими лицо и шею. Через 20 минут листья снять и умыться теплым отваром ромашки.

       Смешайте натертый на терке по­мидор с небольшим количеством крахмала до получения кашицы, до­бавьте несколько капель рас­тительного масла. Маску держать на лице 15—20 минут.

        Измельчите свежие листья мали­ны, ежевики, калины, мать-и-маче- хи. Смажьте кожу жирным кремом, сверху положите маску из листьев. Держать 10—15 минут.

Маски для жирной кожи

       Большую сочную морковку на­трите на терке. Если очень соч­ная, смешайте мякоть с неболь­шим количеством талька. Гото­вую кашицу нанесите на лицо. Ре­комендуется при жирной, покры­той угрями, увядающей бледной коже.

       Помидорную мякоть, дольки нанесите на лицо. Рекомендуется при жирной коже землистого цве­та с крупными порами.

       Раздавите несколько белых и несколько красных смородин, смешайте сок с 1 ложкой карто­фельной муки, кашицу нанесите на лицо. Хорошо сужает поры.

       Натертую на терке и тщательно растертую морковку смешать с белком, взбитым в крепкую пену, добавить муку до образова­ния кашицеподобной массы. Ма­ску нанести на лицо и шею на 15—20 минут.

       Вечером протирайте лицо ват­ным тампоном, смоченным в ка­пустном соке.

       Свежие абрикосы очистить от кожицы, нарезать, смешать с кис­лым молоком (в равной пропор­ции). Нанести на лицо.

       Провернуть в мясорубке капу­стные листья, смешать кашицу со взбитым белком. Нанести на лицо и шею на 25—30 минут.

       Возьмите 2—3 виноградины, надкусите кожицу и протрите лицо и шею соком. Через 15—20 минут смыть.

       Три свежие бледно-желтые морковки натрите на терке, до­бавьте маленькую ложечку кар­тофельной муки (или свежепри­готовленного, хорошо размятого картофельного пюре), половину желтка, все хорошо перемешайте и нанесите ровным слоем на лицо. Освежает и разглаживает кожу. Можно сделать и так: сме­шайте тертую морковь с 1 столо­вой ложкой молока или с кре­мом, который вы обычно употре­бляете. Хорошо протирать лицо и просто морковным соком.

       Очистить средней величины яблоко, нарезать кубиками и сва­рить в небольшом количестве мо­лока до образования густой ка­шицы. Еще теплую кашицу нане­сите на лицо и через 20 минут смойте холодной водой.

 

 

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Как снизить содержание нитратов в овощных и фруктовых блюдах

31.07.2015 12:31:57 | Автор: Milenkaya

         Итак, что же такое нитраты? Это соли азотной кислоты (селитры), которые существовали на Земле задолго до появления человека и без которых, вообще-то говоря, невозможна сама жизнь. Так что суть проблемы не в них— беда может разразиться только тогда, когда в продуктах питания мы сталкиваемся с их избытком. А это возможно. Растения обладают способностью поглощать из насыщенной удобрениями почвы в несколько раз больше соединений азота, чем требуется для их развития. В итоге лишь часть нитратов синтезируется в необходимый нам растительный белок, а остальные поступают на стол в «чистом виде» — в плодах и корнях, в стеблях и листьях.

         В организме их судьба зависит от многих факторов, в том числе и от состояния нашего здоровья. Одни нитраты беспрепятственно выводятся, другие вступают в безвредные или даже полезные для нас химические соединения, третьи, выражаясь языком химиков, восстанавливаются, превращаются в соли азотистой кислоты — нитриты. Вот где опасность! Именно нитриты реагируют с гемоглобином крови, лишая красные кровяные тельца возможности питать кислородом клетки тела. В результате нарушается обмен веществ, страдает центральная нервная система, снижается способность организма противостоять болезням. У беременных женщин возможны выкидыши, рассасывание плода, у кормящих матерей рано исчезает молоко. У мужчин ослабляется потенция. В мировой практике известны случаи даже смерти детей в возрасте до года при употреблении пюре из шпината или морковного сока, содержание азота в которых может быть чрезвычайно высоким.

        Испугались? Не спешите. По заключению Всемирной организации здравоохранения, безопасным для взрослого человека можно считать ежесуточное употребление вместе с водой и пищей 5 мг нитратов на килограмм веса тела, то есть примерно 350 мг (для детей, стариков и «желудочников» этот норматив, конечно, ниже). Слухи об отравлениях, мягко говоря, преувеличены. Однако раз они есть, раз не все наши хозяйки пока верят в действующую на базах и рынках государственную службу санитарного контроля, они вправе знать, как самостоятельно снизить содержание нитратов в приготовляемых ими блюдах.

        Начнем, пожалуй, с картофеля. Здесь угрозу представляет верхний слой, поэтому клубни лучше чистить. Потом их можно на сутки залить 1-процентным раствором поваренной соли или аскорбиновой кислоты (то есть разводить 1:100). Можно сварить и сразу, но отвар слить и больше не использовать. После отваривания даже неочищенный картофель теряет до 40 процентов нитратов, очищенный целый или разрезанный на две части — примерно 60, разрезанный на 4—5 частей— до 75. Если к тому же приготовить потом из него оладьи, остаток нитратов будет мизерным.

        Длительное вымачивание и отваривание — самые эффективные способы избавиться от нитратов, так как соли азотной кислоты хорошо растворяются в воде. Однако не для всех овощей, а уж тем более зелени они годятся. Хозяйке нужно знать, в каких частях растения особенно много вредных веществ. В капусте они «селятся» в верхних кроющих листьях и кочерыжке (до 20 процентов), в моркови — прежде всего в сердцевине, причем в средних по размеру морковинах нитратов, как правило, меньше, чем в мелких и крупных. У патиссона и сладкого перца надо срезать верхнюю часть, примыкающую к плодоножке. У кабачков удаляйте, не жалея, кожицу. Огурцы также следует чистить и срезать хвостик.

        Замечено: традиционные сорта редиса содержат гораздо меньше селитры, чем сорта типа Красный великан. У редиса желательно отрезать хвостик, у столовой свеклы— верхнюю и нижнюю части корнеплода. Со свеклой, «чемпионом» по способности накапливать нитраты, вообще надо обходиться поосторожнее. Скажем, перед тем, как положить в борщ, ее лучше бы отбланшировать в малом количестве воды 5—10 минут и воду эту слить. Таким образом, опасность сократится на треть.

        Что же касается помидоров, у которых, сами знаете, мало что чистится и отрезается,— их способность к накоплению селитры невелика, как правило, 60—80 мг/кг. Отмечу одно: помидоры лучше всего употреблять в пищу в совершенно зрелом виде. Вообще в созревших овощах и фруктах гораздо меньше нитратов, чем в сорванных раньше срока. Помидоры, огурцы, патиссоны и т. п. можно солить и мариновать, но от рассола (маринада) потом отказаться. По экспериментальным данным эстонских ученых, в заквашенной капусте и некоторых других овощах первые три дня из нитратов активно образуются нитриты, но уже с 4-го дня их количество начинает снижаться, а после 8-го они не определяются вовсе.

         Несколько слов о фруктах. По возможности ешьте их свежими, а не в пюре и соках (тем более после длительного хранения) — так больше шансов не подорвать, а укрепить здоровье. У дынь и арбузов весь вред— в корке и в прилегающих к ней недостаточно зрелых частях. Задумайтесь, любители цукатов! В сухофруктах и вообще любых плодах, кулинарная обработка которых связана с сушением или упариванием, количество соединений азота на килограмм веса, естественно, возрастает, иногда до угрожающих размеров.

         Учтите: в овощах и фруктах уже содержатся вещества, способные нейтрализовать действие нитратов. Это витамины, танины, фенолы, хлорогеновая кислота и др. Во время кулинарной обработки вы избавляетесь и от них тоже. Можно ли восполнить эту потерю? Частично — да. Свежезаваренный чай, например, или аскорбиновая кислота (в таблетках и богатых ею других продуктах) «связывают» селитры и «выдворяют» их из организма.

         Картофель — 250 мг/кг. Капуста белокочанная ранняя — 900, после 1.09—500. Морковь ранняя— 400, после 1.09—250. Томаты— 150. Огурцы— 150. Свекла столовая — 1400. Лук репчатый— 80, перо— 600. Листовые овощи (салаты, шпинат, щавель, капуста салатная, петрушка, сельдерей, укроп и т. д.) — 2000. Перец сладкий — 200. Кабачки — 400. Дыни — 90. Арбузы — 60. Виноград столовых сортов— 60. Яблоки и груши— 60. Продукты детского питания (овощи консервированные)— 50. Питьевая вода— 45 мг

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Устраняем несовершенство просто!

24.07.2015 15:17:43 | Автор: Milenkaya

      ГРУБАЯ КОЖА НА ЛОКТЯХ  Этот недостаток устранить не­сложно. Раз в неделю возьмите не­много растительного масла, подо­гретого на водяной бане приблизи­тельно до температуры тела, и раз­лейте его в две плошки. После это­го погрузите в них локти примерно на пять минут, а потом локти потри­те пемзой. Это самый эффективный способ устранить мертвые клетки кожи. В конце процедуры втирайте в кожу локтей жирный крем или растительное масло, чтобы она ста­ла гладкой и мягкой.

      ЧЕРНЫЕ ТОЧКИ на лице— результат загрязнения пор. Раз в неделю тщательно очи­стите лицо и сделайте паровую баню на ромашке или теплый ком­пресс из льняного семени в марле. После этого легким нажатием двух пальцев постарайтесь выдавить эти точки. Руки должны быть абсолют­но чистыми, а еще лучше обернуть пальцы тонкой стерильной бумаж­ной салфеткой. Эту процедуру сле­дует делать очень внимательно, чтобы не повредить кожу. По окон­чании процедуры кожу следует про­дезинфицировать.

        КРУПНЫЕ ПОРЫ КОЖИ устранить, к сожалению, нельзя, но попробовать уменьшить их размер можно. Прежде всего (и это самое главное) нужно в течение дня не­сколько раз очистить лицо. После этого участки лица, где поры расши­рены, смазывают стягивающим ло­сьоном на травяных экстрактах. При такой коже лучше употреблять легкие полужирные кремы увлаж­няющего действия. Если покажется, что ваша кожа становится излишне натянутой, на определенное время следует прекратить употребление лосьона.

      МОРЩИНЫ НА ШЕЕ появляются в результате недоста­точной заботы об этой части тела. О шее следует заботиться таким же образом, как и о лице, то есть утром и вечером наносить питательный крем (вечером слой должен быть толще) против морщин. Раз в неде­лю делайте компресс из теплого растительного масла. Для этих це­лей возьмите широкую хлопчатобу­мажную ленту, которую потом сле­дует обернуть непромокаемым ма­териалом. Время действия компрес­са— около получаса.

     НОГТИ ЛОМАЮТСЯ И СЛОЯТСЯ в результате различных причин, но чаще всего из-за недостатка вита­минов А и В. Поэтому следует отда­вать предпочтение продуктам, бога­тым этими витаминами. 

Средства для мытья посуды и стиральные порошки также отри­цательно влияют на ногти, поэтому попробуйте в тех случаях, когда это возможно, надевать перчатки, а на ночь втирать в ногти и кожу около них жирный крем или растительное масло.

Важной составной частью ухода за кожей лица являются маски. Некоторые маски можно пригото­вить из имеющихся под рукой средств, и они будут не хуже сов­ременных косметических препара­тов. Употребление масок из при­родного сырья имеет древнюю тра­дицию, так как женщины с незапа­мятных времен использовали раз­личные цветы, плоды и овощи для поддержания и сохранения своей красоты.

Перед нанесением маски лицо следует хорошо очистить туалет­ным молочком, а около глаз нане­сти слой питательного крема. Самый большой эффект достигает­ся, когда лицо под маской остает­ся неподвижным, с расслабленны­ми мускулами. Двадцать минут от­дыха (пока длится действие мас­ки) будут полезны для всего орга­низма.

      МАСКИ ДЛЯ СУХОЙ И СТАРЕЮЩЕЙ КОЖИ

      Из сметаны

Две столовые ложки сметаны растереть с одним желтком, доба­вить чайную ложку морковного сока. Время действия маски 20 ми­нут

      Из желтка

Один желток растереть с полови­ной чайной ложки растительного масла.

     Из овсяных хлопьев

Помолотые овсяные хлопья сме­шать с одним желтком и оставить на лице на 15-20 минут.

При сухой коже для масок не используются лимон, томаты и клубника.

     МАСКИ ДЛЯ ЖИРНОЙ КОЖИ

     Из белка

Белок хорошо взбить, добавить цедру лимона или других плодов. Оставить на лице 20 минут.

     Огуречная

Мелко наструганный огурец сме­шать со взбитым белком и нанести на кожу.

     Из муки

Хорошо взбить один белок, доба­вить муку, размешать до однород­ной кашицы. Эта маска также под­ходит для сокращения расширен­ных пор.

 

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Секреты удачного макияжа

18.07.2015 13:58:07 | Автор: Milenkaya

    Какое у вас лицо — круглое, про­долговатое, квадратное, овальное? Одним взмахом волшебной кисточ­ки вы можете показать его привле­кательность и даже красоту. Хоро­шо подобранный грим позволяет подчеркнуть истинную сущность каждого человека. Красота может конструироваться, и недостаток превратится в оригинальную черту.

    Научитесь хорошо разбираться в своем лице.

    Для худого и продолговатого лица светлые тени имеют большое значение. Важно их накладывать в ширину, охватывая пространство между бровями и ресницами и верх­ней частью скул.

    Для круглого и крупного лица ак­цент следует делать под бровями и наносить грим на верхнюю часть скул в сторону и в направлении ви­сков. Все должно приподниматься и удлиняться. Играть должны глаза, губы, тон кожи. Если вы используе­те грим, наносите его внимательно и прямо до корней волос, не забы­вая уши, нижнюю часть подбородка и шеи. Выждете несколько минут, а потом можете пользоваться пуд­рой. Гримируя глаза, для начала на­несите на середину века, потом раз­мазывайте к внешнему краю глаза. Потом вернитесь к другому направ­лению, но следите за тем, чтобы слой теней был меньше. Никогда не используйте розовый цвет на внут­ренней стороне глаз. Чтобы вы­дать более подходящий цвет, размажьте тени... на обратной стороне ладони, и это вам послужит палит­рой. Некоторые глаза нуждаются только в тонкой линии туши.

    Теперь— губы. Намажьте их обильно помадой, потом вниматель­но поправьте карандашом для губ. В последнюю очередь накладывай­те румяна, которые наносятся сооб­разно форме лица.

    Женщина с хорошим макияжем вносит свежесть в непогожие дни. Запомните, что даже самое «небла­годарное» лицо имеет выигрышные черты. Вам остается их открыть, подчеркнуть их очарование — и вы будете в выигрыше.

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Тренировка обработки деталей нетрадиционным способом

22.06.2015 13:10:29 | Автор: Milenkaya

         Из хлопчатобумажной ткани вырежем круг диаметром 30—40 см. Затем вырежем из него еще один круг, уменьшив диаметр на 10—20см. Получим две детали: в виде плоского кольца  и круга. Затем возьмем несколько прямых полосок длиной 50 см и шириной 5—10 см. Разрежем деталь в виде кольца на две части. Потренируемся в обработке заготовленных деталей.

        а) На полукруге сделаем надсечки по внутреннему срезу. Глубина надсечки— 0,5—0,7 см. Обращайте внимание на структуру ткани (ее сыпучесть и способность к растяжению), так как от этого будет зависеть глубина надсечек, которая в среднем равна половине ширины шва. Полукруг наложим на прямую полоску и внутренний срез его попытаемся распрямить, фиксируя выпрямленные участки через 3—4 см булавками. Соединение необходимо начинать с середины полукруга, поочередно совмещая центральные надсечки в одну и другую сторону, равномерно распрямляя поверхности деталей. Соединяем строчкой полукруг и полоску, отступив от края на 1—1,5 см сначала в одну сторону от центра, затем в противоположную.

       б) Теперь сделаем надсечки по наружному срезу. Если в первом случае надсечки нужны для того, чтобы растянуть ткань, то во втором случае надсечки позволяют собрать излишки ткани по внутреннему шву. Для этого берем прямые полоски ткани, вырезанные по поперечной, по долевой, по косой, и, накладывая отдельно каждую из них на внешний срез полукруга, уравниваем по краю. Соединение можно производить двумя способами. 1-й способ. Поставим кисть левой руки перед собой ладонью кверху. Большой палец отведем в сторону под углом 90°. На остальные пальцы положим прямую полоску, разместим сверху деталь, выкроенную фигурно (полукольцо), стараясь совместить обе детали по краю, одновременно совмещая надсечки по центрам деталей. Каждая из них, провисая, образует свою кривую— нижняя меньшую, верхняя соответственно большую. Зафиксировав такое положение деталей булавками, стачаем их, расположив деталь с большей кривизной под лапкой машины снизу. Вывернув детали на лицевую сторону, мы увидим, что та деталь, которая располагалась снизу, стала объемной. Попробуйте запомнить: если ткань необходимо слегка припосадить, чтобы образовать естественную объемность, достаточно расположить ее снизу (ближе к пластине машины). Так вшиваются рукава, воланы. 2-й способ. На ладонь положим деталь, выкроенную фигурно (полукольцо), стараясь распрямить срез. Сверху — прямую полоску ткани. Соединив детали булавками, стачаем их на машине. Можно потренироваться делать строчку без помощи булавок. Соединять детали необходимо следующим образом: деталь, которая, припосаживаясь, становится объемной, располагается снизу. При стачивании деталей правой рукой слегка натягиваем перед лапкой верхнюю ткань, следя за направлением строчки и уравнивая срезы. Другой рукой приподнимаем простроченные детали позади лапки под углом 30-^0° на расстоянии 10—15 см от нее, помогая создавать объемность нижней ткани, и периодически контролируем шов. Таким способом, например, притачивается срез юбки «солнце-клеш» к поясу.

      Из одной ткани деталь контрастного цвета из другой ткани. В процессе работы часто возникает необходимость обрабатывать детали именно таким способом. Это, например, кокетки, вставные детали юбок, углы карманов и т. п. Пусть первая деталь будет представлять собой квадрат со стороной, равной, например, 30 см. Внутри него вырезается квадрат со стороной, равной 15 см. Квадрат со стороной 15 см используем в качестве шаблона, к которому необходимо добавить двойные припуски на швы (3 см) для будущей детали. Это будет деталь в.

      На детали  с лицевой стороны мылом проводим контур предполагаемого шва. Точки пересечения контурных линий в углах квадрата обозначим О'. На детали а с изнаночной стороны проведем мылом контур предполагаемого шва, отступив от внутреннего края детали на 1,5 см. Точки пересечения контурных линий в углах обозначим О. Сделаем надсечки в углах подготовленной детали а— с внутренней стороны не доходя до точки О на 0,2—0,5 см.Затем накладываем деталь а на деталь в, совмещая их лицевыми сторонами по предполагаемому шву в точках О и О'. Совмещение точек может быть упрощено при помощи булавки, на которую насаживается сначала первая деталь, затем вторая. При стачивании нижняя и верхняя детали должны находиться слева от лапки. Надо внимательно следить за совмещением углов пересечения прямых в точках О и О' и совмещением срезов.' Начинать строчку удобно с угла. При этом частота стежка увеличивается в 1,5—2 раза, так как в углах у надсечек ширина шва значительно меньше основного шва стачивания. Закончить строчку по прямой необходимо в точках пересечения двух линий, одна из которых— полученная строчка, а вторая линия предполагаемая. В углах совмещения последний стежок должен приходиться на место совмещения точек О и О'. Игла остается в нижнем положении, лапка поднимается, деталь разворачивается, срезы уравниваются, и, контролируя натяжение верхней и нижней деталей, строчка продолжается до следующего угла. Операция повторяется до полного соединения деталей. Помните, что на протяжении строчки частота стежков будет меняться.

     На кусочке ткани, который послужил нам шаблоном для подготовки детали, поучимся определять количество стежков, укладывающихся на расстоянии между иглой в нижнем положении и передней частью лапки. Прочертим мылом две перпендикулярные линии длиной не менее 5 см, пересекающиеся приблизительно в середине. Опустим иглу в точку пересечения линий и направим лапку вдоль одной из них. Опустим лапку, проведем мылом перед ней еще одну линию, перпендикулярную предполагаемой строчке,— ограничительную. Ограничительная линия перед лапкой условно означает конец предполагаемого шва до данной линии. На равномерный счет 1, 2, 3, 4, 5,.. прокладываем строчку так, чтобы игла коснулась ограничительной линии. Запомним количество стежков (на каждый счет— стежок). Игла находится в нижнем положении, лапка поднята, ткань разворачивается, под углом 90° выполняется строчка (на счет), в данном случае до следующей ограничительной прямой. Закончив отсчет, опустим иглу в нижнее положение. Затем поднимем лапку, развернем ткань и повторим операцию, но без вспомогательных линий, доверяя своему глазомеру и ориентируясь на мысленно проложенную линию, параллельную первой строчке. Повторим операцию несколько раз, также развернув ткань под углом 90° и закончив строчку, соединив ее с начальной точкой. Отстроченный квадратик с одинаковыми сторонами должен иметь одинаковое количество стежков. Последняя строчка закрепляется более частыми стежками, чем основная. Так называемая «закрепка» осуществляется строчкой, проводимой в обратную сторону по той же линии, для чего используется рычаг обратного хода.

    Аналогичным образом научитесь стачивать и другие геометрические фигуры. Помните, что при вшивании многогранников, многоугольников необходимо делать надсечки в углах строго по биссектрисе, не доходя 0,2—0,5 см до вершины угла.

 

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Уроки шитья: стачивания деталей

22.06.2015 13:11:06 | Автор: Milenkaya

Стачивание деталей

    Возьмем несколько полосок ткани, выкроенных по долевой и по поперечной нити, расположив их в первом случае — ткань по долевой сверху, во втором — ткань по долевой снизу. Обратим внимание на то, как ведет себя нижняя ткань в каждом случае, если строчка идет без традиционной наметки. Ведь наметка— это устаревшая технология, порой приносящая вред, так как часто на тканях, коже, замше игла оставляет след, создавая дефекты на абсолютно новых вещах. А насколько приятнее шить без наметки, вы оцените спустя два-три месяца после начала занятий, выполняя упражнения в предложенной последовательности. В целях подстраховки начинающим рекомендуется пользоваться булавками, но попробуйте — может, сразу получится без них. Если пользуетесь булавками — располагайте булавки вдоль шва (шов— одна или несколько параллельных строчек, соединяющих детали). Это вам послужит меткой при стачивании деталей, которые требуют различной ширины шва от края среза (0,5— 2 см). Если нужно отметить конец шва, булавку вколите перпендикулярно шву. Старайтесь приучить себя к тому, что булавки должны располагаться справа от предполагаемой строчки, во избежание нежелательных проколов на изделии.

   При стачивании боковых швов даже на хорошо отлаженной машинке происходит сдвиг одного полотнища относительно другого, а ровный и качественный шов во многом определяет изящество линий в готовом изделии. Нельзя надеяться на то, что утюг скроет вашу ошибку, а уж тем более не советую подравнивать срез прежде, чем выяснится причина его неровности. Чаще всего это происходит из-за плохой регулировки швейной машины или неумения правильно соединять швы. Во всех случаях дефекты нельзя оставлять, так как они портят изделие. Шов необходимо подпороть и заново перестрочить. Не ленитесь лишний раз пороть — это нетрудно, достаточно либо потянуть за нижнюю нитку, либо воспользоваться специально до вершины угла.

   Начав строчить, контролируйте нижнюю часть, придерживая ее рукой, не давая ткани припосаживаться, освобождая ее от булавок перед тем, как лапка машины приблизится к ним. Булавки удобно вынимать шилом или толстой длинной иглой, вставляя ее в ушко булавки. С помощью этой иглы можно направлять ткань, выравнивая участки, расположенные вблизи от лапки. Часто достаточно сострачивать ткань, слегка натягивая ее одновременно спереди и позади лапки, но надо быть при этом предельно внимательными, иначе изменения натяжения повлечет за собой искревление и ее поломку.

 

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Уроки шитья: как сделать прямую строчку?

18.06.2015 12:56:08 | Автор: Milenkaya

Прямая строчка

Прямую строчку без наметки легче отрабатывать на ткани в полоску. Сначала сделайте строчку по полоске, а затем параллельную ей. При этом глаза должны смотреть на так называемую зрительную прямую, то есть на линию мысленно проложенного шва, а не на иглу, как это часто бывает. При строчке совмещение полосок контролируется легким натяжением нижней ткани.

Проведение отделочной строчки. При выполнении этой операции ширина шва и длина стежка могут быть различными. Это зависит от фактуры ткани и назначения отстрочки. Если ткань тонкая, то частота стежка увеличивается, а ширина шва уменьшается. Если толстая — частота стежка уменьшается, а ширина шва может быть разной в зависимости от модели. (Но постарайтесь на запас много не оставлять.) Если вы выбрали ткань в полоску, то полоску удобно использовать в качестве линии, по которой проводится отделочная и строчка.

Если отстрочка делается толстыми нитками, люрексом или гарусом, то их наматывают на шпульку. Сначала проводят обычную строчку по лицевой стороне, а затем с изнаночной повторяют строчка в строчку (редким стежком). Таким образом, получается декоративная строчка  (отделка).

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Как похудеть не утруждая себя?

18.06.2015 13:14:50 | Автор: Milenkaya

Неужели этого никогда не произойдет? И почему все специалисты и врачи в один голос твердят, что никаких чудесных диет не бывает? И все-таки чудо может случиться. Только для того, чтобы оно произошло, вам надо приложить минимум усилий, и все это с помощью «скрытой» гимнасти­ки Воробьева. Эта гимнастика отнимет у вас ровно 6 минут, но делать ее надо каждый час. Это очень про­сто— ведь упражнения можно вы­полнять лежа, сидя, стоя, при ходь­бе, на рабочем месте, за кухонным столом — где угодно. Уже через три дня вы заметите, как подтянулись ваши мышцы. Встаньте на весы — да-да, стрелка начала двигаться в обратную сторону! Но первые три дня— самые трудные, потому что надо будет каждый час заставлять себя. Вы, наверное, даже и не по­дозревали, сколько в вас лени... Но потом вы втянетесь, и вам уже бу­дет трудно не делать эти упражне­ния. Вы, конечно, спросите, как долго вам заниматься «скрытой» гимнастикой. Не знаем, насколько хватит у вас силы воли. Попробуйте делать ее всю жизнь...

  1. Ступни ног полностью касаются земли. Поднимите и опускайте пят­ки — 40 раз.
  2. Поднимайте и опускайте но­ски — 40 раз.
  3. Сжимайте и разжимайте мышцы ягодиц— 40 раз.
  4. Медленно втягивайте стенку жи­вота — на выдохе, на вдохе — воз­вращайте в исходное положение — 15 оаз.
  5. При прямой спине сдвигайте ло­патки к позвоночнику— 40 раз. Следите, чтобы плечи не двига­лись!
  6. Руки разведите в разные сторо­ны на уровне плеч. Сжимайте и раз­жимайте кулаки — 40 раз.
  7. Повороты головы на 90°— вле­во, потом вправо — 40 раз.
  8. Вытягивание подбородка впе­ред — 40 раз.
Подробнее..
Категории: Инф., другое

Ставлення до сексуальності: історичний аспект

18.06.2015 13:26:49 | Автор: Milenkaya

Ставлення середньовічної культури до сексуальності було, як відомо, двоїстим. Офіційна християнська мораль була аскетичної і антісексуальной. "

Однак поряд з церковним аскетизмом у феодальному суспільстві цілком легально існувала карнавальна культура. Продовжуючи традиції древніх свят, середньовічний карнавал допускав і демонстрацію оголеного тіла, і перевдягання чоловіків у жіночий одяг, і відкрите вираження еротики.

Аскеза і карнавал - не тільки протилежності, що символізують відповідно духовний "верх" і тілесний "низ", але й чергуються, взаємодоповнюючі елементи певного циклу за принципом "всьому свій час". Церква сама включала в свої обряди деякі елементи карнавального дійства.

У багатьох архаїчних суспільствах існували якісь форми більш-менш вільних дошлюбних сексуальних контактів між юнаками та дівчатами на груповій основі або у вигляді пробного шлюбу. У міру християнізації такі звичаї не так зникали, скільки камуфлювалися, створюючи тим самим кричущий розрив між офіційною і побутової культурами.

Важливим досягненням середньовічної культури була куртуазна любов трубадурів як спроба злиття "духовної" і "фізичної" любові. При всій її умовності і манірності лірика трубадурів зводить любовну пристрасть в ранг вищого людського переживання. Як не ідеальний образ "Прекрасної Дами", лицар дивився на неї переважно "тілесними очима". Правда, куртуазна поезія була надбанням дуже вузькою феодальної еліти і мала мало спільного з реальним, побутовим поведінкою.

Буржуазна культура нового часу зруйнувала структуру, одним полюсом якої була аскеза, а іншим - карнавал. Гуманісти епохи Відродження піддали нищівній критиці чернечий аскетизм і мораль стриманості. Гуманістичний ідеал всебічно розвиненої, гармонійної особистості не визнає антагонізму між духовним "верхом" і тілесним "низом". Саме гуманістична реабілітація плоті зазвичай розглядається істориками як початок еротизації культури. Але ренесансний дух свободи і розкутості тріумфував недовго. Ті ж самі сили, які підірвали влада аскези, зруйнували і її антипод - карнавальну культуру.

Індивідуалізація тіла розкріпачує його і одночасно викликає до життя нові культурні заборони і нову, індивідуальну сором'язливість. У XVI-XVII століттях у Франції з'являються перші офіційні заборони на купання голяка в громадських місцях, регламентуються лазні; потім нагота поступово стає непристойною навіть наодинці з собою. Нічні сорочки, що з'явилися в пізньому середньовіччі, в XVIII столітті стають обов'язковими для вищих станів.

Складніше стає зображати оголене тіло. Середньовічне релігійне мистецтво не боялося наготи як такої і не соромилися зображати її, але воно не було мистецтвом еротичним; ступінь допустимого тілесного оголення і його деталізація залежали винятково від контексту. Художник зображав не стільки наготу, скільки ідею наготи. Тіло було для нього не природним об'єктом, а символом людської крихкості і вразливості (сцени тортур), знаком приниження, невинності або нечистоти.

У художників Відродження символіка змінюється. Оголене тіло символізує тепер не страждання або приниження, а силу і красу самої людини, могутність чоловіки і спокусливість жінки. При цьому, залежно від ставлення художника до моделі, тіло часто стає еротичним.

Нова естетика викликає обурення як у неосвіченого народу ("Давид" Мікеланджело зробив в 1504 році справжній скандал), так і у духовенства. Кілька римських пап, змінюючи один одного, намагалися прикрити або виправити "непристойну" наготу "Страшного суду" Мікеланджело. Караваджо був змушений переробити свого святого Матвія, Веронезе допитувала інквізиція. Наприкінці XVI, століття Папа Інокентій Х доручив одному художнику "одягнути" немовляти Христа на картині Гверчино, а Інокентій XI велів накинути вуаль на груди написаної Гвідо Рені Діви Марії. Нагота античних скульптур у зборах Ватикану прикривається фіговим листком і т. п. Паралельно табуювання фізичних тілесних відправлень посилюється цензура за промовою. У середні віки і в епоху Відродження тілесні переживання вербалізувати і обговорювалися досить вільно. Новий канон мовної пристойності починає викорінювати ці слова.

Мовна цензура невіддільна від цензури над тілом. Тілесний "жир", який раніше вважався ознакою здоров'я, благополуччя і багатства, так що "жирні" інгредієнти становили важливий елемент всіх народних свят, тепер оцінюється негативно, точно так само як обжерливість і інші надмірності. Правила гарного тону забороняють тримати лікті на столі, чавкати, ригати, сякатися і т. д. Коротше кажучи, був узятий жорсткий курс на "дисциплінування" мови і тіла. Сексуальність - лише один з об'єктів.

Особливо сильно ці нові віяння зачіпали педагогіку. Середньовічний образ дитини був неоднозначний. З одного боку, дитина вважався втіленням чистоти і невинності. З іншого боку, повсякденне участь дітей у житті дорослих і сільський уклад життя не дозволяли уберегти дітей від сексуальних вражень. Та ніхто, крім ченців, і не намагався це зробити. До проявів сексуальності у хлопчиків ставилися, загалом, поблажливо. Мастурбація вважалася типовим "дитячим гріхом", а юність - віком, коли людина фізично не може пригнічувати своїх сексуальних бажань; це навіть служило доказом на користь ранніх шлюбів.

У новий час посилюється турбота про збереження як фізичної, так і психологічної "невинності" дитини в сенсі "блаженного невідання". Вже на початку XV століття домініканський монах Джованні Домінічі вчив, що дитина взагалі не повина розрізняти чоловіків і жінок інакше, як по одягу і волоссю, зобов'язаний спати у довгій сорочці, батьки повинні всіляко виховувати в ньому сором'язливість і т. д. У XV-XVI століттях такі побажання рідко здійснювалися. Як свідчать записки особистого лікаря Людовика XIII, на початку XVII століття батьки та інші дорослі не тільки вільно обговорювали при дітях питання статі, але не бачили нічого поганого в тому, щоб пограти зі статевими органами хлопчика, викликати в нього ерекцію і т. п. Поступово звичаї змінювалися. У дворянських сім'ях дітей відокремлюють від дорослих, довіряючи турботам спеціально приставлених вихователів. Посилюється сегрегація хлопчиків і дівчаток, а також заборони на наготу і всякого роду тілесне експериментування.

Якщо середньовічна церква вважала, що юнацькі сексуальні бажання не можуть бути придушені, то педагогіка XVII- XVIII століть наполягає на такому придушенні. У XVII-XVIII століттях різко посилюється релігійне засудження мастурбації, в ній бачать вже не можна пробачити дитячий гріх, а одну з найстрашніших вад. У XVIII столітті до богословських аргументів додаються псевдо медичні. У XVI столітті знаменитий італійський анатом Габріель Фаллопіо, на честь якого названо вперше описані ним фаллопієві труби, навіть рекомендував мастурбацію як засіб подовження статевого члена у хлопчиків. У XVIII столітті утверджується думка, що онанізм - небезпечна хвороба, що породжує безумство і моральну деградацію. Люди були настільки залякані, що застосовували для боротьби з онанізмом навіть кастрацію. Щоб відучити хлопчиків від цього "пороку", в 1850-1880 роках застосовувалися хірургічні операції (обрізання, інфібуляція і т. д.), А в кінці XIX століття в моду увійшли прилади, що нагадували середньовічні "пояса вірності".

Втім, засуджувалася не тільки мастурбація, але і всяка сексуальна активність. Статеве утримання, яке раніше вважалося релігійної чеснотою, не обов'язковою для мирян, на початку XIX століття зводиться до медико-біологічного імператив. Витрачання насіння постійно порівнюється з витратою грошей. Цікаво, що аж до кінця XIX століття головним повсякденним виразом, обозначавшим в англійській мові сім'явиверження, був дієслово "to spend" (витрачати).

Різниця між статевої мораллю буржуазного і феодального суспільства полягала не стільки в ступені репресивності або терпимості, скільки у зміні способів соціального контролю: місце "зовнішніх" обмежень і заборон поступово займають "внутрішні" норми, що пов'язано з интимізацією сексуальності і включенням її в коло найважливіших особистих переживань.

У французькій мові XVII століття вперше з'являється слово "інтимність". Слово "sensuel" в XV столітті позначало просто щось, що відноситься до почуттів, у XVII столітті у нього з'являється значення "шукає чуттєвих задоволень".

Відносини подружжя в старій патріархальної сім'ї були, як правило, позбавлені скільки-небудь індивідуальної еротичної залученості. Виконуючи свій "подружній обов'язок", люди не особливо урізноманітнили свої насолоди (церква засуджувала витончений еротизм), а чоловіки й поготів не дбали про сексуальні переживання дружин. Ритм подружнього життя підкорявся репродуктивної функції та суворо регламентувався церковними правилами.

У новий час становище змінилося. Хоча буржуазна культура знову табуює сексуальність, у XVIII столітті відбувається, за висловом М. Фуко, "справжній вибух розмов про секс". Протести проти "замовчування" і "цензури" - не тільки реакція на посилення репресій, а й свідчення зростання зацікавленості.

Середньовіччя розглядало сексуальність головним чином в релігійно-нормативному плані, розрізняючи "дозволене" і "недозволене" поведінку; все "інше" виглядало досить розпливчасто. Тепер сексуальність знаходить безліч нових ракурсів. У зв'язку з виникненням соціально-економічної проблеми народонаселення репродуктивна поведінка і народжуваність стають предметом заклопотаності економістів і демографів. Відділення дітей від дорослих і розвиток спеціалізованої шкільної системи актуалізують проблему статевого виховання, що займає одне з центральних місць в педагогіці XVIII-XIX століть, яка одночасно думає про "просвіті" дітей і про те, як "уберегти" їх від сексуальності. З розвитком медицини статеве життя стає предметом все більш пильної уваги з боку лікарів. Розвиток права спонукає зайнятися сексологічному проблемами юристів і т. д.

Коротше кажучи, в наявності не стільки "придушення" або "замовчування" статевого життя, скільки формування іншого типу сексуальності. Якщо феодальне суспільство підпорядковував сексуальну поведінку індивіда завданню зміцнення його сімейних, родинних та інших соціальних зв'язків, то буржуазна епоха висуває на перший план цінності емоційно-психологічного порядку. Це зводить її з проблемою співвідношення чуттєво-еротичних і особистісно-комунікативних компонентів сексуальності, які поступово перетворюються в самостійні, протилежні начала, що не мають між собою нічого спільного.

Цілком природно, що витіснена з високої культури еротика відокремлюється в підпільну субкультуру - французькі "лібертіни" XVIII століття, маркіз де Сад та ін. "Сексуальне підпілля", що мало власні клуби і центри поширення, культивувало саме те, що засуджувалося офіційною культурою. Зовні між цими двома "сексуальними культурами" не було нічого спільного. По суті ж справи вони доповнювали один одного, і в кожній були закладені свої власні неврози. Підпільний порнограф і його читачі не в змозі зв'язати еротичні переживання з іншими сторонами свого життя, їх сексуальність розчленована на окремі фізіологічні елементи. Джентльмен і містик, навпаки, бояться фізичної сторони сексу. Саме ця ситуація навела Фрейда на думку, що "чуттєве" та "ніжне" потяг за природою своєю автомномни і що в основі всіх неврозів лежить пригнічена сексуальність.

Ідеалізація інституту шлюбу поєднувалася з крайнім антифемінізму, завуальованим під високу повагу до жінки. Література XIX століття малює жінку втіленням ангельської чистоти, але "чистота" розумілася насамперед як асексуальність. Здавалося б, що поганого в тому, що хлопчикам-підліткам нескінченно нагадують, що потрібно бачити в жінках матерів і сестер і ставитися до них шанобливо і з повагою? Але як примирити таке виховання з сексуальністю? Один англійський пастор в старості згадував, що, коли одного разу, хлопчиком, він подумав, що чиста юна дівчина стане його дружиною, він пережив не жадання, а почуття жалості з приводу її приниження ...

 

Уявлення, що порядна жінка взагалі позбавлена ​​сексуальних бажань, яке увійшло в багато медичні книги XIX століття, сприяло, з одного боку, поширенню жіночої фригідності, а з іншого - психічної імпотенції у чоловіків.

Як писав Фрейд, "у своєму сексуальному самоствердженні чоловік відчуває себе обмеженим повагою до жінки і цілком розгортається в цьому відношенні, тільки коли має справу з приниженим сексуальним об'єктом". Син своєї епохи, Фрейд пояснював це тим, що в сексуальні цілі чоловіки "входять компоненти збоченості, які він не дозволяє собі задовольнити з шанованою жінкою".

Вже в кінці XVIII століття в Лондоні налічувалося близько 50 тисяч повій. До 1840 року їх стало 80 тисяч. Зростає кількість венеричних захворювань.

Не дивно, що протягом XIX і XX століть прогресивні сили суспільства боролися проти цієї репресивної сексуальної моралі. Ця боротьба включала критику буржуазного шлюбу, вимога емансипації жінок, викриття лицемірства офіційної моралі, відстоювання права вчених досліджувати людську сексуальність.

Особливо велика була в цій боротьбі роль мистецтва. Лев Толстой і Гюстав Флобер - зовсім не "еротичні" письменники, але вони всією силою свого таланту стають на захист жінки, злочинної у світлі буржуазної моралі. Гі де Мопассан, відкидаючи вульгарне моралізування, художньо досліджує адюльтер як нормальне, повсякденне явище буржуазного побуту.

Художники і скульптори розбивають цензурні заборони і забобони, які заважали зображати оголене тіло.

За книгою І.Кона « Смак забороненого плоду»

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Любов як таємниця життя та науки

18.06.2015 13:34:27 | Автор: Milenkaya

Любов не тільки таємниця, але і таїнство, а таїнство не виносить занадто яскравого світла і "об'єктивного" відносини. Однак подібні заперечення висувалися і проти багатьох наукових досліджень, будь то космос або походження життя. Крім того, любов не тільки таїнство, а й цілком реальне земне почуття, пережите мільярдами людей. Заборона психологічних досліджень любові рівнозначно визнанню в тому, що ми не впевнені в її посейбічності, що в глибині душі ми вважаємо любов оманливою ілюзією, яку краще не чіпати.

Навіть питання про те, чим статева любов відрізняється від "нестатевий", який людство обговорює з часів античності, при найближчому розгляді виявляється нерозв'язним, точніше - некоректно поставленим.

Недарма давньогрецькі філософи трактували любов взагалі як космічну силу, загальний афективний принцип, що з'єднує людей один з одним, на противагу роз'єднувальний силі ненависті, а сексуальну любов - як окремий випадок загального закону, в основі якого, за Платоном, лежить "жажца цілісності і прагнення до ній ".

Співвідношення еротичних і нееротичні переживань завжди умовно і залежить від конкретної ситуації взаємодії індивідів, причому всяке його визначення, "етикетка", не тільки відображає характер описуваних взаємин, але і дає їх подальшому розвитку певне, часом несподіване для самих учасників напрямок.

Як показали експериментальні дослідження американського психолога Гаррі Харлоу, навіть у мавп любов, то є індивідуальна емоційна прив'язаність, не є єдиним, незмінним станом, а включає принаймні 5 автономних "афективних систем":

материнську любов,

дитячу любов до матері,

любов однолітків, дітей і підлітків один до одного,

гетеросексуальну любов

батьківську любов до дітей.

Жодна з цих систем зводиться до іншої і не випливає з неї; разом з тим генетично більш рання система готує більш складні форми взаємин. Особливо важливий для нас висновок Харлоу, що взаємні прихильності між дитинчатами важливі для вироблення не тільки практичних копулятивних навичок, а й комунікативних якостей і емоційних уподобань.

Як справедливо зауважив А. С. Макаренка, людська "любов не може бути вирощена просто з надр простого зоологічного статевого потягу. Сили" любовної "любові можуть бути знайдені тільки в досвіді нестатевий людської симпатії. Молода людина ніколи не буде любити свою наречену і дружину, якщо він не любив своїх батьків, товаришів, друзів. І чим ширше область цій нестатевий любові, тим шляхетніше буде і любов статева".

Проте любов і симпатія - почуття різні. У повсякденній мові любов і симпатія розрізняються не тільки кількісно (любов як вища ступінь симпатії), але і якісно. Симпатія, яка виражається словом "подобається" - більш-менш недиференційована позитивна установка, ставлення до іншої людини, де переважає оцінний момент. Подобатися може тільки той, хто володіє (або кому їх приписують) якимись позитивними або бажаними якостями. У любові це необов'язково. Любов не симпатія, а напружена потреба в даному людині, потяг до нього, пристрасне бажання володіти ним, піклуватися про нього, бути йому потрібне, незалежно від оцінки його якостей. Улюблений може і не подобатися, а той, хто подобається, не завжди любимо.

Виходячи з цих ідей, американський психолог Зік Рубін розробив дві окремі шкали - любові і симпатії, по 13 пунктів у кожній. "Любовна шкала" вимірює ступінь прихильності ("Якщо мені самотньо, моя перша думка - розшукати X"), турботи ("Якби Х відчував себе погано, мій найперший обов'язок був би підтримати його") і інтимності ("Я відчуваю, що можу буквально у всьому довіритися X "). "Шкала симпатії" вимірює, наскільки сприятливо випробуваний оцінює даної людини по ряду якостей і наскільки він схильний вважати цю людину схожим на себе. Вивчення 182 пар студентів Мічиганського університету, пов'язаних відносинами залицяння, показало, що любов і симпатія дійсно не збігаються і показники за "шкалою любові" дозволяють передбачити вступ молодих людей в шлюб набагато точніше, ніж показники "шкали симпатії". Рубін зумів досить точно передбачити, які з обстежених пар одружаться, а які - розійдуться. Ця методика широко застосовується психологами.

Зіставляючи любов з симпатією і дружбою, любов найчастіше ототожнюють з пристрастю. Але любов буває різна.

Американський психолог Д. А. Лі виділив 6 різних "кольорів", або стилів любові, кожному з яких відповідає певна система установок. Три первинних, початкових кольору - ерос, пристрасна романтична любов-захоплення, людус, любов-гра, метою якої є насолода, і сторге, тепла і спокійна любов-дружба. В результаті різного поєднання первинних квітів формується три вторичних стиля. Зі змішання еросу і людусу народжується манія, любов-одержимість, що робить людину повністю залежним від об'єкта пристрасті. Поєднання людусу і сторге дає розсудливу, засновану на раціональному виборі Прагма. А з змішання еросу і сторге виникає агапе, безкорислива любов-самовіддача, коли люблячий прагне не володіти улюбленим, а розчинитися в ньому.

Самі по собі ці поняття були відомі ще Аристотелем. Але замість того, щоб сперечатися, яка любов "справжня", сучасні психологи виробили цілу батарею тестів і виміряли з їх допомогою любовні установки 800 молодих людей. Виявилося, що різні стилі любові можна емпірично розмежувати і за ними стоять певні статеві та індивідуальні відмінності. Наприклад, любовні переживання і установки молодих чоловіків містять більше "еротичних" та ігрових компонентів, тоді як у жінок сильніше виражені елементи "сторге", "манії" і "Прагма". Самовіддана "агапе" представлена ​​у чоловіків і жінок однаково.

У загальному і цілому ця картина відповідає уявленням про відмінності чоловічого і жіночого стилю життя та сексуальності. Однак багато індивідуальні відмінності залежать не стільки від статевої приналежності індивіда, скільки від його ціннісних орієнтації. Люди, орієнтовані на традиційну, жорстку модель маскулінності, схильні і свої любовні стосунки осмислювати в поняттях сили - слабкості, верховенства - підпорядкування, взаємного використання і т. п. Більш "фемінні" за своїми установкам чоловіка і жінки цінують у першу чергу емоційно-комунікативну сторону своїх взаємин (згадаємо ще раз Дон Жуана і Вертера). А є люди, які поєднують обидві орієнтації.

Що ми знаємо про психологічні механізми закоханості? Деякі психофізіологи уподібнюють її імпринтингу, коли певний образ, одного разу відображений у свідомості, назавжди стає для індивіда обов'язковим еталоном, викликаючи потребу саме в такому об'єкті (партнері). Однак вибір типу сексуального партнера за зразком импринтинга доведений тільки для птахів, по іншим видам тварин дані суперечливі, а по приматам практично відсутні. Для людини модель імпритингу здається дуже простою. Людський "сексуальний сценарій" містить занадто багато різних компонентів і вимірювань, зумовлених індивідуальним життєвим досвідом, знанням себе та інших і т. д.

Навіть різниця між "любов'ю" і "захопленням" - до деякої міри питання "етикетки". Говорячи собі: "Це любов", особистість тим самим формує установку на серйозне, тривале почуття. Слова "Це просто захоплення" - установка на щось тимчасове, короткострокове. "Визначення" природи свого почуття - не просто констатація факту, а свого роду самореалізуємий прогноз.

Соціологи, психологи та етнографи інтенсивно вивчають нормативні еталони і стереотипи чоловічої та жіночої краси і "сексапільності", відповідно до якого люди вибирають собі супутників життя. Ми досить багато знаємо про те, яка зовнішність і чому вважається більш привабливою, як ці переваги варіюють з віком, як співвідносяться вимоги до тілесних і душевних якостях, чи шукають в улюбленому свою подобу або доповнення, і багато іншого. Але як тільки перед нами індивідуальний випадок - картина відразу ускладнюється.

З теорії, ідеальний образ улюбленого передує вибору реального партнера, спонукаючи особистість шукати того, кого хто б максимально відповідав цьому еталону. Більшість людей дійсно мають уявний, ідеальний образ коханого. В одному дослідженні чотири п'ятих опитаних женихів, наречених і молодого подружжя сказали, що мали такий уявний ідеал, і порівнювали з ним своїх обранців, причому властивості ідеального і реального обранця у переважної більшості збіглися.

Але збіг ідеалу і дійсності зустрічаються далеко не завжди. Ідеальний образ улюбленого, особливо у молодих, недосвідчених людей, здебільшого дуже розпливчастий, містить багато нереальних, завищених або несуттєвих вимог, тоді як деякі дуже важливі якості, у тому числі - відносяться до сексуальної сфері, часто-густо не усвідомлюються, їх значення прояснюється лише в практичному досвіді.

Крім того, не слід змішувати ідеал з еталоном. Еталон - всього лише зразок постійності, принципово незмінна і не залежить від властивостей вимірюваних з її допомогою об'єктів одиниця виміру. Навпаки, ідеал - живий, що розвивається зразок. Далеко не всі люди вибирають улюблених "за зразком" або навіть порівнюють їх з якимось абстрактним еталоном.

Друга теорія виводить "романтичні цінності" з несвідомої ідеалізації предмета любові, якому приписуються бажані риси незалежно від того, який він насправді. Фрейд пов'язував напруженість любовних переживань головним чином з "переоцінкою" сексуального об'єкта, зумовленої його недоступністю. У світлі теорії ідеалізації пристрасна любов по самій суті своїй протилежна раціональному, об'єктивного бачення. Недарма любов здавна називали сліпою.

Психологічні дослідження підтверджують, що закохані часто ідеалізують один одного, особливо на початку роману, причому жінки схильні до цього більше, ніж чоловіки.

Однак якби романтична любов завжди спиралася на ідеалізацію, вона завжди, і досить швидко, завершувалася б розчаруванням. А це не так.

Крім того, якщо любов - лише тимчасове осліплення, то найсильніші захоплення повинні бути характерні для неврівноважених, невротичних натур. У крайніх випадках, ймовірно, так воно і є, але не в масі. При порівнянні особистісних властивостей групи молодих людей зі ступенем їх влюбливості, віком перших закоханостей і т. д. Найменш сприятливі показники виявилися у чоловіків з найбільшим (понад 12) числом захоплень і у тих, хто мав одночасно дві сексуальні зв'язки. Екстенсивність любовного життя, можливо, свідчить про нездатність до глибокої особистої залученості. У романтиків ж спостерігається труднощі іншої властивості.

Нарешті, приписування коханій людині достоїнств, яких у нього не знаходять оточуючі (саме в цьому зазвичай бачать ідеалізацію), не обов'язково помилково.

Багато мудреці і поети, говорячи про "любовному засліпленні", в той же час вважали любов найбільшим засобом пізнання. Подібно до того, як сліпота, позбавляючи людину зорових сприйнятті, загострює інші органи чуття, любов, притупляючи розум, іноді наділяє люблячого особливим внутрішнім зором, яке дозволяє йому розглядати приховані, потенційні якості коханого. Не можна забувати і про перетворюючої силі самої любові. Дівчина, яка знає, що вона улюблена, справді розквітає, стає красивішим в очах не тільки люблячого, але й оточуючих.

Третя гіпотеза, на противагу першій, стверджує, що не ідеальний образ визначає вибір коханого, а навпаки - властивості реального, вже обраного людини формують зміст ідеалу, за прислів'ям "та і красуня, яку серце полюбить". Ймовірно, і тут є частка істини.

Недарма згадане вище 80-відсоткове збіг рис ідеальних і реальних коханих одні автори інтерпретують у дусі першої, а інші - в дусі третьої гіпотези.

Цілком ймовірно, всі три гіпотези мають під собою відомі підстави: в одних випадках "предмет" любові вибирається відповідно до раніше сформованим чином, в інших має місце ідеалізація, в третіх - ідеал формується або трансформується в залежності від властивостей реального об'єкта.

Але яке співвідношення цих моментів, ми не знаємо.

За книгою І.Кона « Смак забороненого плоду»

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Соціокультурні особливості сексуальності

18.06.2015 13:39:00 | Автор: Milenkaya

Пол і сексуальність - невід'ємна частина символічної культури людства. Не кажучи вже про численні безпосередніх зображеннях, статеві органи представлені у найрізноманітніших релігійних чи інших міфопоетичних символах. Хрест у багатьох культурах втілює родючість, активне чоловіче начало і безпосередньо співвідноситься з фалосом. Така, наприклад, давньоєгипетська емблема народження і життя - "анх". Поєднання хреста з колом - поєднання чоловічого і жіночого начал. Свастика, в якої кінці хреста розгорнуті вліво, позначала жіноче, а вправо - чоловіче начало. Трикутник вершиною вниз вказує на жіноче, а вершиною вгору - на чоловіче начало і т.д.

Ще багатшими їх словесні позначення. За підрахунками вчених-лінгвістів, англійська мова налічує 1000 слів для позначення чоловічого статевого члена, 1200 - піхви і 800 - статевого акту. У французькій мові є 600 слів для позначення члена, стільки ж - піхви і 1500 позначень статевого акту. У німецькій мові член позначається 860 словами, піхва - 600 і т. д. Аналіз цих слів і словосполучень показує, що поряд з культурно-специфічними в них представлені деякі універсальні, загальні для всіх народів і мов значення.

Почасти це пояснюється анатомічно: статевий член і чоловіче начало взагалі асоціюються з видовженими, твердими предметами, а піхву і жіноче начало - круглими, овальними або увігнутими. Але ці знаки і символи мають не тільки анатомо-фізіологічний сенс. Статевий акт виступає як прообраз якої діяльності, значення якої передається дієсловом "робити" і яка передбачає наявність таких моментів, як активність, воля, могутність, влада, схильність, бажання, задоволення, інстинкт. Давньогрецьке слово "ерос" означало не тільки любов, а й космогоническую силу, яка з'єднує первинні елементи світу. Ототожнення космічної енергії з актом запліднення універсально.

Семантика чоловічих і жіночих геніталій зазвичай співвідноситься з поділом функцій в статевому акті. Метафори, що позначають чоловічий статевий член, мають на увазі активне, суб'єктне начало, а також інструмент, засіб діяльності: знаряддя праці, музичні інструменти, зброю. Піхву частіше представляється як пасивне начало, порожнеча, западина: посудина, вмістище, природний отвір (діра, яма) або обмежена частина простору (кімната, фортеця).

З цими образами пов'язані й давні архетипи чоловічого і жіночого начал взагалі. Чоловічі геніталії, особливо член, символізують силу, могутність, влада, загальне одухотворяє, але необов'язково дітородного початок.

Чоловіче сім'я вважалося втіленням і джерелом життєвої сили. Як свідчить Каббала, в сім'яниках "зібрано все масло, гідність і сила чоловіка з усього тіла".

У давньоіндійській міфології насіння часто ототожнюється з лежачим в основі світобудови абсолютним ідеальним початком - Атманом. У насіння міститься сутність людини, а акт запліднення священний, стверджують упанішади.

У багатьох народів кастрати вважалися не тільки біологічно, а й соціально неповноцінними. За Старого завіту, "у кого розчавлені має ядра або відрізаний дітородний член, той не може ввійти в громаду Господню". Оскопити чоловіка значило позбавити його символу влади та життя. Відрізаний член поваленого ворога багато народів вважали почесним військовим трофеєм, як скальп в індіанців. Один єгипетський фараон XIX династії, розповідаючи про поразку, завдану їм лівійцям, перераховує в числі трофеїв 6359 "необрізаних членів" лівійських воїнів, а також синів та братів їхніх вождів і жерців. Біблійний Давид підніс своєму цареві крайню плоть 200 вбитих філістимлян.

Вид ерегованного члена, за віруваннями багатьох народів, повинен вселяти навколишнім страх і шанування. З цим, можливо, частково пов'язаний і звичай прикривати наготу. При деяких священних обрядах геніталії, навпаки, оголювалися. У австралійських аборигенів, описаних подружжям Бернд, чоловіки при зустрічі на знак вітання торкалися статевих органів один одного. У стародавньому Ізраїлі чоловік, приносячи клятву, мав покласти руку на свої геніталії або геніталії того, кому він клявся. Старий Авраам, вимагаючи клятви від свого керуючого, говорить йому: "... Поклади свою руку під стегно моє". "Стегно" (стегно) заміщає тут статеві органи; пізніше вони заміняться іншими частинами тіла, наприклад, колінами (звичай цілувати коліна або ставати на коліна).

Особливе значення надавалося голівці члена. Стародавні греки і римляни іноді зав'язували крайню плоть або застосовували спеціальний затискач - fibula (звідси - сучасне слово "інфібуляція"). У античних скульптур, що зображують оголених чоловіків, головка члена, навіть якщо він ерегованому, прикрита. Аналогічний звичай існує в Полінезії: до обрізання хлопчик може ходити голим, але після цієї процедури його член, як висловлюються жителі острова мангал, "не має капелюхи" і повинен бути чимось прикритий.

Дуже велике значення приписується довжині статевого члена. Навіть закриваючи статеві органи, чоловіки часто намагаються підкреслити їх розміри; це виявляється і в одязі (згадаймо хоча б знаменитий гульфик Панурга), і в розмовах на цю тему. У наскальних зображеннях кам'яного віку чоловіки більш високого соціального рангу наділяються більш довгими членами.

Подібно своїм тваринам предкам, стародавня людина наділяв ерегований член особливою​охоронною та відлякувальною силою. Майже у всіх народів був широко поширений фалічний культ. Фалл (фалос, древнеиндийское - "линга") - це ерегованний член, що розглядається як символ. В античній Греції перед храмами і будинками стояли так звані герми - квадратні колони з чоловічою головою і ерегірованним членом, але без рук і ніг, що служили предметом поклоніння. У Стародавньому Римі, за свідченням Плінія, маленькі діти носили на шиї фалічні амулети як засіб захисту від зла. Греко-римський бог родючості Пріап зображувався у вигляді фалоса; пізніше його ім'я стало поетичним евфемізмом для позначення чоловічого члена (звідси і термін "приапізм", що позначає ненормально тривалу і хворобливу ерекцію, не пов'язану з еротичним бажанням). У Скандинавських країнах фалічні статуї ставили поряд із християнськими церквами аж до XII століття. Безліч фалічних зображень можна бачити в Центральній Азії.

Жіночі статеві органи (в літературі іноді використовуються як їх узагальненої назви латинське слово cunnus або древнеиндийское "йоні", що буквально означає - джерело) зазвичай символізують в міфологіях таємниче і темне начало, що таїть у собі небезпеку і загрозу смерті. У ритуалах чоловічих ініціації широко поширена тема повернення юнака в материнське лоно, що символізує смерть, за якою слідує відродження. Інший образ, часто виникає в цьому зв'язку, - vagina dentata, "зубасте лоно", крізь яке повинен пройти ініційований; іноді її замінює якесь жахливе чудовисько. У деяких народів існують легенди про які живуть в піхві зміїв. Індіанці кайяпа (Еквадор) говорять, що в статевому акті піхва "з'їдає" член. Ці уявлення явно виражають чоловічу точку зору: материнське лоно як джерело життя, тепле і надійний притулок, і одночасно - жіночі геніталії як сексуальний об'єкт, проникнення куди пов'язане з подоланням труднощів і завжди таїть в собі небезпеку.

Не всі первісні народи вважали статевий акт причиною зачаття. Наприклад, австралійські аборигени вірили, що вагітність у жінок викликається не насінням, а психічними силами чоловіка, його сновидіннями, які змушують вже готовий дух дитини вселитися в тіло жінки, де він і росте до моменту народження.

Зате ідея взаємозв'язку і оборотності запліднення, життя і смерті універсальна. У багатьох землеробських народів купання чи ритуальне оголення вважалося засобом викликання дощу. У деяких областях Південної і Західної Росії з цією метою парафіяни валили на землю священика і прямо в рясі обливали його водою. У пшавов і хевсуров на Кавказі був відомий ритуал "оранки дощу": дівчата впрягались в плуг і тягли його в річку, поки вода не дійде їм до пояса. В одному районі Трансільванії і в деяких частинах Індії ритуальну оранку виробляли вночі голі жінки. На одному з Молуккських островів, якщо очікувався поганий урожай гвоздики, голі чоловіки вночі приходили на плантацію і з криками "Більше гвоздики!" намагалися запліднити дерева. Широко поширений звичай ритуального злягання на полях в період посіву або, як його заміна, перекочування парами по засіяному полю (на Україні подекуди це робили ще в XIX столітті). У австралійських аборигенів Дієр ритуальне злягання чотирьох пар чоловіків і жінок вважалося засобом підвищити плодючість ему.

Науковці, які вивчали так звану "сміхову культуру" (В. Я. Пропп, О. М. Фрейденберг, М. М. Бахтін та ін.), Звернули увагу на те, що і в фольклорі, і в стародавніх ритуалах існує тісний зв'язок між сексуальністю і сміхом. Сміх виступає як Життєдавець, очисне, животворне начало, протилежне смерті.

"Сміхова культура", про яку говорять фольклористи, має на увазі не стільки спонтанні реакції, скільки особливий сексуальний гумор, а також зв'язок сексуальності зі святковими, ігровими елементами суспільного життя.

Цікаве питання про зв'язок сексуальності з їжею. Міфологічна свідомість пов'язує ці дії настільки тісно, ​​що в багатьох африканських мовах значення "куштувати" і "злягатися" передаються одним і тим же словом. Іспанське слово "leche" позначає і насіння, і молоко. Багато "харчових" евфемізмів позначають статевий член - "банан", "фіга", "сосиска", "м'ясо", мастурбацію називають "доїнням" і т. п.

За словами О. М. Фрейденберга, "їжа в поданні первісного суспільства зливається з актами народження і смерті ... У свою чергу, акти їжі - смерті - продуктивності нерозривними узами пов'язані з навколишньою природою". Коли все це набуває сакральне (священне) значення (наприклад, з'їдання тіла предка або божества), виникають спеціальні обряди спільної їжі і пиття для встановлення особливо близьких стосунків: з ким розділили їжу, тому не можна заподіяти шкоду (стародавні звичаї гостинності, побратимства і т. д.). Якщо такий зв'язок сприймається як родинна, то щоб уникнути інцесту (кровозмішення) її доповнює існуюча у багатьох народів харчова екзогамія - правило несумісності харчового спілкування з сексуальним: з ким разом їдять, на тому не одружуються, а на кому одружуються, з тими разом не їдять , в усякому разі, публічно.

Людство успадкувало від своїх тварин предків не тільки фалічну символіку, але й ототожнення жіночої сексуальної пози з підлеглим, а чоловічий - з панівним становищем. Це дуже суттєво для розуміння одностатевих стосунків. Наприклад, в античній Греції до одностатевого кохання ставилися терпимо, проте рецептивна, "жіноча" роль вважалася знаком підлеглого, залежного статусу. Якщо її виконував хлопчик, юнак, це не упускає його гідності; передбачалося, що, ставши дорослим, він буде вести гетеросексуальну життя і у відносинах з хлопчиками йому також буде належати активна, "чоловіча" роль. Виконання "жіночої" ролі дорослим чоловіком, за гроші чи з примусу, прирівнювалося до втрати чоловічої сутності, покриваючи людини незмивною ганьбою.

Подібні норми існували і в багатьох інших суспільствах, де сексуальне володіння іншим чоловіком вважалося досягненням, а підпорядкування йому - ганьбою. Одне з найбільш лайливих слів у древньому норвезькою мовою, часто вживане в сагах, argr, позначає чоловіка, який припустив, що його сексуально використовували як жінку. Символізм цього типу добре відомий в ісламському світі, де осквернителів гаремів іноді карали, піддаючи сексуальному насильству. Такі уявлення і понині панують там, де сильна ідеологія чоловічого верховенства - в Мексиці, Туреччині, Греції, а також в кримінальному світі.

За книгою І.Кона « Смак забороненого плоду»

Подробнее..
Категории: Инф., другое

Последние комментарии

  • Имя: ермаков
    12 2020 | 20:15
    Старение и омоложение У современной медицины отсутствует возможность правильно оценивать процесс старения и омоложения организма человека, да и самим процессом омоложения наука никогда владеть не будеПодробнее..
  • Имя: сергей
    12 2020 | 14:54
    Если вы понимаете, что вашей потребностью является благотворительная помощь, то обратите внимание на эту статью. К вам обратились за помощью те, кто без вашего участия может лишиться увлекательного деПодробнее..
  • Имя: Ольга
    10 2020 | 17:10
    Фу, какой дешевый хайп на трагедии. С чего она взяла, что ее болезни связаны с аварией? 300 км от Чернобыля - это ни о чем. А ничего, что Киев, треть Украины и Беларуси намного ближе?! Я жила менее чеПодробнее..
  • Имя: Андрей
    07 октября 2019 | 16:40
    "Прекрасное далёко" в СССР пели и так и так. Это чей тогда мозг придумал?Подробнее..
  • Имя: Нешароеб
    08 2018 | 22:01
    Это бред про то, что земля не плоская, чекайте науку!Подробнее..
  • Имя: zakko2009
    18 2017 | 22:48
    В.Шебзухов "Притча о двух волках" читает автор (видео) https://youtu.be/oyO3Qr_ai4c Между Правдою и Ложью, Ведомо лишь Одному, Для чего дана возможность Сделать выбор – самому! ИндПодробнее..
  • Имя: )
    24 2017 | 17:43
© 2006-2020, interestno.ru