Авторизация
Ip-адрес
Статистика
Яндекс.Метрика
Реклама
Реклама
К списку категорий

Особливості підліткового віку

     Кожній віковій групі притаманні специфічні особливості розвитку особистості. Підлітковий вік – важкий період статевого дозрівання і психологічного дорослішання. Підлітковий вік пов'язаний з перебудовою організму дитини – статевим дозріванням. І хоча лінії психічного і фізіологічного розвитку не йдуть паралельно, межі цього періоду невизначені. Одні діти вступають у підлітковий вік раніше, інші - пізніше, пубертатний криза може виникнути і в 11, і в 13 років. Починаючись з кризи, весь період зазвичай протікає важко і для дитини, і для близьких йому дорослих. Тому підлітковий вік іноді називають тривалою кризою.

    О.В. Вакуленко наголошує на тому, що на даний час немає певної згоди з приводу термінології підліткового віку, оскільки для кожної особистості цей період проходить по-своєму. Вчені дотримуються різних точок зору, щодо періодизації підліткового віку, а саме: визначають підлітковий вік (11-14 років), юнацький вік (15-18 років) (Г.А. Жук, В.І. Кожухар, І.Б. Слюсар); підлітковий вік період розвитку дітей віком від 11-12 до 15-16 років (А.Й. Капська); ранній підлітковий вік (11-14 років), середній або старший підлітковий вік (15-19 років) (Ф.Райс).

    Э. Шпрангер  розглядав підлітковий вік усередині юнацького, границі якого він визначав 13-19 роками у дівчат і 14-21 роками у юнаків. Перша фаза цього віку, що позначалася ним як підліткова обмежувалася 14-17 роками. Вона характеризувалася настанням кризи, змістом якої є звільнення від дитячої залежності. Саме Э. Шпрангеру належить розробка культурно-психологічної концепції підліткового віку. Дослідник описав три типи розвитку людини у підлітковому віці. Так, на його думку, перший тип характеризується різким, бурхливим, кризовим плином, коли підлітковий вік переживають як друге народження, у підсумку якого виникає нове "Я". Другий тип розвитку – плавний, повільний, поступовий ріст, коли підліток прилучається до дорослого життя без глибоких і серйозних зрушень у особистісній сфері. Третій тип являє собою такий процес розвитку, коли підліток сам активно й свідомо формує й виховує себе, переборюючи зусиллям волі внутрішні тривоги й кризи. Він характерний для підлітків із високим рівнем самоконтролю й самодисципліни.

    Арнольд Гізелл орієнтувався на біологічну модель розвитку та вважав, що перехід від дитинства до дорослості триває з 11 до 21 року. Найважливішими роками у цьому перехідному періоді є роки з 11 до 16 років. На основі лонгітюдного вивчення 165 підлітків він детально описав особливості біологічного дозрівання, інтересів та поведінки дітей кожного віку.

В 11 років дитина становиться імпульсивною, з’являеться негативізм, часто змінюється настрій, відбуваються сварки з ровесниками та бунт проти батьків.

В 12 років така «турбулентність» частково проходить, відношення до світу стає більш позитивним, росте автономія підлітка від сім’ї  і одночасно вплив однолітків. Головними рисами цього віку є терпимість, розумність  та почуття гумору. Підліток проявляє ініціативу, починає турбуватися про зовнішність та цікавитися представниками протилежної статті.

Провідною особливістю 13-річного підлітка є заглиблення в себе, він стає більш інтровертованим, самокритичним та чутливим до критики, стає більш вибірковим щодо дружби.

В 14 років інтроверсія замінюється екстраверсією, підліток експансивний, енергійний, комунікабельний, збільшується його впевненість у собі, а також інтерес щодо інших людей та відмінностями між ними.

Сутністю 15-ліття є швидко наростаючі індивідуальні відмінності. Новоутворення цього віку – ріст духу незалежності, який робить стосунки підлітка у сім’ї та в школі досить напруженими, намагання бути вільним від зовнішнього контролю  співвідноситься з ростом самоконтролю та початком свідомого самовиховання. Це підвищує ранимість підлітка і його чутливість до негативних впливів.

В 16 років знову наступає рівновага: бунтарство поступається життерадістності, значно збільшується внутрішня самостійність, емоційна урівноваженість, комунікабельність і стремління до майбутнього.

      Важливий внесок у розуміння психології підлітка вніс представник гештальт психології Курт Левін. Найважливішими процесами перехідного віку Левін вважає розширення життєвого світу особистості, кола її спілкування, групової приналежності і типу людей на яких вона орієнтується. Поведінка підлітка визначається перш за все маргінальністю його положення. Здійснюючи перехід з дитячого світу в дорослий , підліток не належить повністю ні к тому, ні к іншому. Специфічність його соціальної ситуації  і життєвого світу проявляється у його психіці, для якої типові внутрішні противоріччя , невизначеність рівня домагань, підвищена сором’язливість і одночасно агресивність, схильність приймати крайні позиції і точки зору. Ця напруженість та конфліктність тим більша, чим різкіші відмінності між світом дитинства та світом дорослості і чим важливіші розділяючи їх грані. Тому ступінь «підлітковості поведінки» ніколи не буває однаковою.

     Э. Шпрангер розглядав підлітковий вік усередині юнацького, границі якого він визначав 13-19 роками у дівчат і 14-21 роками у юнаків. Перша фаза цього віку, що позначалася ним як підліткова обмежувалася 14-17 роками. Вона характеризувалася настанням кризи, змістом якої є звільнення від дитячої залежності. Саме Э. Шпрангеру належить розробка культурно-психологічної концепції підліткового віку. Дослідник описав три типи розвитку людини у підлітковому віці. Так, на його думку, перший тип характеризується різким, бурхливим, кризовим плином, коли підлітковий вік переживають як друге народження, у підсумку якого виникає нове "Я". Другий тип розвитку – плавний, повільний, поступовий ріст, коли підліток прилучається до дорослого життя без глибоких і серйозних зрушень у особистісній сфері. Третій тип являє собою такий процес розвитку, коли підліток сам активно й свідомо формує й виховує себе, переборюючи зусиллям волі внутрішні тривоги й кризи. Він характерний для підлітків із високим рівнем самоконтролю й самодисципліни.

     У підлітковому віці, підкреслює Л.С. Виготський, має місце два періоди –перший це руйнування і відмирання старих інтересів, і другий - період дозрівання нової біологічної основи, на якій згодом розвиваються нові інтереси. Зауважуючи при цьому, що якщо на початку фаза розвитку інтересів підпорядковується романтичним прагненням, то наприкінці визначається реалістичним і практичним вибором одного найстійкішого інтересу, здебільшого безпосередньо пов'язаного з основною життєвою лінією, яку обирає підліток.

     Одним із вагомих здобутків наукових досліджень Л. С. Виготського є обгрунтування ним низки основних груп інтересів підлітків, які він позначав “домінантами”. Це так звані: "езопова домінанта" (інтерес підлітка до власної особистості); "домінанта майбутнього" (установка підлітка на щось велике, масштабне, що є для нього найбільш суб'єктивно прийнятним, аніж найближче, поточне, сьогоднішнє); "домінанта зусилля" (тяга підлітка до опору, подоланню, до вольової напруги, що іноді проявляються у впертості, хуліганстві, боротьбі проти виховательського авторитету, протесті й інших негативних проявах); "домінанта романтики" (прагнення підлітка до невідомого, ризикованого, до пригод, до героїзму). Сором’язливість може порушувати розвиток інтересів підлітка, що потім може вплинути на становлення його особистості.

     Дослідник В.А. Худік зазначає, що наряду з навчанням, актуальним є самовизначення, а також вияснення своєї соціальної ролі в різноманітних мікросоціальних середовищах, суспільстві в цілому. Формування та проявлення особистісних якостей здійснюється в конкретному соціальному оточенні підлітка. Якщо оточення не приймає підлітка до певної соціальної групи, то у нього можуть розвитися такі риси характеру як сором’язливість, тривожність, невпевненість в собі.

     Підлітковий вік є періодом становлення характеру — у цей час формується більшість характерологічних типів. Саме в цьому віці різні типологічні варіанти норми («акцентуації характеру») виступають найбільш яскраво, тому що риси характеру ще не згладжені й не скомпенсовані життєвим досвідом.

     О.М.Чайковська визначає фактори, що сприяють формуванню акцентуацій характеру підлітків: 1) умови виховання, при яких розвиваються негативні якості особистості та негативні тенденції в поведінці: бездоглядність, гіперопіка, умови жорстких стосунків між батьками й дітьми та підлітками й учителями, надмірність вимог і очікувань по відношенню до дітей, дефіцит батьківської любові і спілкування з дитиною та ін. Вони створюють підґрунтя для розвитку тієї чи іншої акцентуації; 2) дезадаптивні стереотипи поведінки акцентуйованих підлітків актуалізуються в умовах, коли вони стикаються з бар’єрами діяльності, спрямованої на задоволення особистісно значущих потреб.

   Підлітковий період знаменує собою перехід до дорослості, і особливості його протікання накладають відбиток на все наступне життя.

   У підлітків підвищуються пізнавальна активність і розумовий розвиток, зростають допитливість, прагнення пізнати невідоме, зазирнути в майбутнє, помітно виявляється прагнення до самостійності, зменшується навіюваність і міцніє воля, змінюються стосунки в колективі, розвиваються і стають більш стійкими моральні почуття, естетичні смаки. У старшому підлітковому віці інтенсивно формуються ідейна спрямованість, світогляд і самосвідомість особистості. Діяльність стає ще більш цілеспрямованою і соціально вмотивованою. На особливу увагу заслуговує нове в стосунках між хлопчиками та дівчатками: чіткіше визначаються статевий поділ, специфічне у дружбі та поведінці хлопчиків і дівчаток, у них виникає взаємний інтерес. Ці особливості підліткового періоду розвитку потребують великої уваги до організації групової та навчальної діяльності підлітків, дружби і приятелювання й особливо статевого виховання.

                                                                                Література

1. Василюк Ф.Е. Психологические переживания (анализ преодоления

критических ситуаций). —М: Издательство московского университета, 1984.—200 с.

2. Усова С, Молочкова М. Детская застенчивость как следствие

деструктивного семейного воспитания // Вопросы психологи —- 1989.— №6—С.56-61.

3. Сиренко Р., Богачкина Н. Застенчивый малыш

К списку статей
Опубликовано: 10.06.2015 13:32:26
0
Комментариев (0)
Имя
Email
Осталось 65535 символов
© 2006-2013, interestno.ru